Міжнародне єврейство

XI. Думка євреїв про людську природу неєвреїв

Протоколи, що являють собою позначку єврейської світової програми, складаються з чотирьох головних відділів. Відділи ці прямо не зазначені в документах, але такий розподіл сам собою напрошується у ході думок, в них викладених. Є ще і п'ятий відділ, що містить у собі всю програму в цілому, але тема ця проходить через всі Протоколи: то тут, то там вона лише приймає форму визначених висловів. Її чотири головних відділи являють собою міцні стовбури, від яких розбігаються численні гілки.

Насамперед викладається єврейський погляд на людську природу, під якою розуміється духовна сутність неєвреїв. План, що міститься в протоколах, безсумнівно міг прийти в голову тільки такій людині, що імовірність його успішного досягнення із самого початку будував на визначеному судженні про вульгарність і низькість людської природи, — характеристика, яку протоколи незмінно дають неєврейській сутності.

По-друге, говориться про те, що вже зроблено для здійснення плану.

По-третє, даються докладні вказівки, які засоби повинні бути пущені в хід, щоб програма могла здійснюватися і надалі. Вже з цих засобів, що рекомендуються, можна було б зробити висновок про низьку оцінку людських властивостей, на чому і побудований весь план, якби це не було прямо зазначене у подальшому викладі.

По-четверте протоколи перелічують успіхи, досягнуті зокрема до часу запису протоколів. Тепер, звичайно, досягнуті й інші успіхи, до яких у той час лише прагнули, тому що не треба забувати, що між 1905 і 1920 роками було достатньо часу для того, щоб пустити в хід різного роду вплив і досягти відомих цілей. З другого абзацу епіграфа до цієї глави видно, що доповідач знав що наближаються події «у потоці великих криз». Що це вже було в той час відомо, можна побачити і з інших єврейських джерел, крім протоколів.

Якби наша книга мала на меті викласти єврейськее питання по методу формального дослідження, то для того, щоб заслужитити довіра читача, ця глава повинна б початисятися насамперед з викладу окремих фактів, про які ми згадали вище під рубрикою «у других», говорячи про чотири головні відділи. Причина, чому ми починаємо з викладу єврейського погляду на людську природу, полягає в бажанні з місця задовольнити законний інтерес читача, особливо якщо він неєврей. Єврейський погляд на людську природу нам знайомий з численних джерел, і він цілком збігається з тим, що з цього предмету говориться в Протоколах, тоді як повсякчасним самообдуренням неєвреїв було вважати основою людського життя достоїнство і шляхетність. Якщо ми добре розглянемо це питання з всіх боків, то навряд чи буде підлягати сумніву, що єврейський погляд виявиться найбільш правильним. Так само глибоко справедливо, на жаль, і те презирство до людства, яким повні Протоколи, хоча усвідомлювати це і гірко для нашої гордості і марнославства.

Перегортаючи протоколи в пошуках за головними місцями, де висловлюється цей погляд, ми знайдемо досить повне філософське обґрунтування мотивів людських вчинків і властивостей. Так наприклад, у першому протоколі значиться: «Потрібно твердо пам'ятати, що людей із злими інстинктами більше, ніж з гарними. Тому бажаних результатів у людському середовищі скоріше можна досягти не за допомогою академічних доказів, а шляхом навіювання страху і примусу».

«Всякий прагне до влади, кожен бажає по можливості повелівати і тільки деякі зупиняться перед тим, щоб для досягнення бажаної мети пожертвувати благом інших. Людська маса підкоряється мрячним міражам пристрастей і думок, звичкам, переказам і спонуканням почуттів, вона схильна до розпадання на безліч партій, що перешкоджає всякій вищій формі громадськості навіть і тоді, коли вона спочиває на цілком розумних підставах. Усяке рішення мас залежить від випадкової, арифметично підрахованої більшості, що завдяки своєму незнанню глибин і таємниць політичного життя приходить завжди до безглуздого рішення, що тягнуть за собою анархію. При виробленні доцільного типу дій потрібно завжди зважати ан вульгарність, нестійкість і мінливість мас… Ніколи не слід випускати з виду, що сила, яка виявляється масами, сліпа, нерозумна, безглузда і вічно схильна прислухатися до промов то правих, то лівих. У всіх випадках, коли ми вступали в неминучі для нас зносини з масами, наше торжество над ними забезпечувалося тим, що ми завжди грали на самих чуттєвих струнах людського духу, — на прагненні до вигоди, на жадібності і на ненаситних прагненнях людей до матеріальних благ. Любої, з перерахованих слабкостей людини, досить для того, щоб паралізувати його всяке благе починання і віддати його волю у владу тих, хто зуміє купити його силу».

У 5 протоколі це тонке знання людської природи знайшло собі наступне вираження: «За всіх часів як народи, так і окремі особистості приймали слово за справу: вони почували себе вдоволеними тим, що їм говорили, і рідко звертали увагу на те, чи слідувало за обіцянкою виконання. З цієї причини ми повинні влаштовувати чисто декоративні установи, що яскраво виділялися б своєю відданістю “прогресові” і кидалися б цим в очі». У 11 протоколі далі сказано: «Невірні подібні череді баранів. Вони на все закривають очі, коли ми даємо їм обіцянку повернути їм викрадену в них волю, обумовивши це поразкою ворогів миру і примиренням всіх партій між собою. Не потрібно говорити про те, як довго їм доведеться цього чекати! Навіщо винаходили ми всю цю програму і забивали викладені в ній ідеї в голови невірних, не даючи їм можливості помітити її зворотний бік, як не потім, щоб манівцями досягти того, чого неможливо було домогтися для нашої розсіяної по світлу раси прямими шляхами?»

Не менш гідна уваги і дотепна думка про членів таємних товариств. Про них згадується в протоколах потім, щоб довести, як легко таємні товариства можуть бути використані з метою служіння єврейському планові: «Зазвичай охоче за все членами таємних товариств робляться кар'єристи, шукачі пригод і потім безхарактерні люди; тому нам буде неважко керувати ними і при їхньому посередництві пускати в хід механізм, що рухає наші плани». (Кінець цієї характеристики ми опускаємо, тому що тут Протоколи говорять про один великий таємний Орден, згадування про який в даному контексті могло б призвести до непорозумінь, чому ми і скажемо про нього більш докладно в іншому місці. Для членів же цього Ордена поки не буде нецікаво довідатися, як відносяться до них протоколи, і порівняти, висловлену в них думку з дійсним станом речей). «Невірні вступають у ложі з цікавості або в надії домогтися цим шляхом більш високого стану в суспільстві… Ми забезпечуємо їм цей успіх, і цим шляхом користуємося їхнім самообманом, під впливом якого вони, нічого не підозрюючи, піддаються нашим навіюванням… Не можна собі представити, до якого ступеня неусвідомленої дурості можна довести навіть найрозумніші голови із середовища невірних під впливом самообману і як легко вони втрачають мужність навіть при найменшій невдачі, наприклад у випадку відсутності звичного схвалення, і до якого ступеня самоприниження вони можуть доходити, щоб знову його домогтися. Невірні в тій же ступені готові жертвувати своїми планами заради популярності, у який ми нехтуємо цю популярність, приводячи наші плани у виконання. Знання цієї психології полегшує задачу керувати ними».

От ряд місць, у яких без натяків висловлена думка про людську, точніше неєврейську природу. Але якби навіть це і не було висловлено настільки категорично, то з різних прикладів програми, у яких викладаються способи зломити силу і громадськість неєвреїв, його можна було б легко вивести.

Способи дії полягають у розкладанні. Потрібно розбити будь-який народ на партії і секти із самими привабливими і фантастичними завданнями. Цим шляхом виходить двояке досягнення: завжди знайдеться група людей, щоб підхопити будь-яку кинуту ідею, і ці різні групи будуть знаходитися в постійній між собою ворожнечі. Автори Протоколів викладають до дрібних подробиць, що потрібно робити, щоб цього досягти. Потрібно проголосити не одну ідею, а безліч ідей, що повинні суперечити одна одній. Мета цього полягає в тому, щоб зайняти думки людей не одним яким-небудь предметом, але всілякими речами і при тому під різними кутами зору, — так, щоб досягти угоди було б зовсім неможливо. Результат такої роботи виразиться в масових розбіжностях і в надзвичайній загальній смуті, — а це і є завданням. Коли таким шляхом солідарність неєврейського суспільства буде зломлена, тоді настане час непомітно водрузити, як основу панування, міцний стрижень нової єдиної ідеї, проти якої загальне замішання неспроможне. (Вжитий нами вислів «неєврейське суспільство» цілком правильне, тому що людське суспільство в значній більшості неєврейське). Як всякий знає, один дисциплінований загін із двадцяти поліцейських або солдатів може зробити більше, ніж неорганізована тисячаголова юрба. Точно так само і меншість, що посвячена в таємниці плану, є більш сильною, ніж нація або будь-яка частина світу, роздроблена на тисячу протиборчих один одному частин. «Розділяй і пануй!» — от дороговказна зірка Протоколів. Досягти розщеплення людського суспільства, на підставі викладеної в протоколах оцінки людської природи, до крайнощів просто: головне — це змусити приймати обіцянки за справи. Хто згадає всю ту кількість мріянь, порожніх мрій і теорій, з якими людство за увесь час свого існування носилося і які воно знову відкидало, той сумніватися в цьому не може. Чим фантастичніше яка-небудь теорія, чим більше вона переливає всіма барвами веселки, тим більше вона звертає на себе уваги і тим більше число її прихильників. У дійсності, справа відбувається саме так, як це говориться в протоколах: людські суспільства не звертають ніякої уваги ні на походження, ні на наслідки теорій, що вони приймають. Розум народів з появою всякої нової теорії схильний приймати її видимість за її сутність. Тому всякий іспит її на досвіді представляється як би новим відкриттям.

Таким шляхом теорії одна за іншою кидалися в маси і кожна з них зрештою виявлялася нездійсненною і відкидалася. Але все відбувалося відповідно до наміченої програми: всякий раз, коли відкидалася дана теорія, суспільство виявлялося більш розхитаним, ніж колись, і було ще безпомічніше перед своїми визискувачами. Особливо воно почувало свою слабість у тих випадках, коли йому доводилося шукати і знаходити вождів. Всяке співтовариство неухильно робиться жертвою тієї теорії, що обіцяє йому щастя, якого воно шукає; після невдачі воно в такому випадку розхитується ще сильніше. Дійсної суспільної думки більш не існує. Скрізь недовіра і розкол. Однак серед загальної плутанини, хоча і не ясно, але можна розрізнити групу осіб, серед якої розкол зовсім відсутній і яка, навпаки, серед загального хаосу досягає усього, чого вона хоче. Ми побачимо з протоколів, що більшість існуючих у даний час на світі руйнівних теорій — єврейського походження і що єдина людська група, що стоіїть непорушно, знає, куди йде, і тримає свій шлях, не звертаючи ніякої уваги на долю людських суспільств, є єврейська група.

Найбільш небезпечна теорія є та, котра пояснює розвал, який від неї що виникає, як законний свій наслідок. Нам говорять у таких випадках: «це ознаки прогресу». Якщо це і є прогрес, то лише вбік розкладання. Не можна ж бачити фактичного прогресу в тому, що там, де наші предки користувалися водою і вітром, ми користуємося моторами. Ознака щирого прогресу була б у відповіді на питання: який вплив робить на нас ця заміна? Суспільство, що користувалося водяними колісьми або вітряками, чи було краще або гірше нинішнього? Чи було воно більш піднесено в звичаях і вдачах? Чи поважало воно більш закон, чи виробляло воно більш високі і сильні характери?

Сучасна теорія бродіння, у силу якої з всіх безладь, змін і переоцінок всіх цінностей повинне вийти нове і краще людство, не знайшла собі підтвердження в жодному факті дійсності. Очевидна мета цієї теорії — вдягнути в одяг добра те, що безперечно є злом. Теорії, що є причиною розкладання, так само як і ті, котрі вважають це розкладання за щось корисне і гарне, всі виходять з того самого джерела. Наша політико-економічна наука, консервативна і радикальна, капіталістична або анархічна байдуже, вся єврейського походження. Це констатується протоколами і підтверджується фактами.

І все це досягається не справами, а словами. Світовими маклерами слів, тобто тими, хто у своїх вчинках стосовно світу, поза своїм класом, видають слова за справи, безсумнівно є група євреїв, міжнародних євреїв, про які говориться в цій книзі і чия світова мудрість і способи діяльності викладені в Протоколах. Прикладами можуть служити наступні місця. У першому протоколі ми читаємо: «Політична воля є ідеєю, а не фактом. Потрібно вміти користуватися цією ідеєю в тих випадках, коли потрібно мати під руками принаду, щоб схилити людей підтримати свою партію в той момент, коли вона хоче перемогти іншу партію, що знаходиться біля керма правління. Ця задача полегшується в тих випадках, коли супротивник сам вже сильно торкнуться ідеї “волі” і так званого лібералізму і заради цих ідей готовий сам, добровільно, поступитися частиною своєї влади».

У 6 протоколі читаємо: «Щоб панувати над суспільною думкою, насамперед необхідно так заплутати її з всіх боків трактуванням самих протилежних думок, щоб у кінцевому рахунку невірні заблудилися в цьому лабіринті, і прийшли до того висновку, що найкраще не мати зовсім своєї думки в політичних питаннях, розуміння яких суспільству в цілому не дане, але надати це ватажкам, що керують суспільством. Це перша таємниця. Друга таємниця полягає в тому, щоб помножити і підсилити розчарування людей у їхніх звичках, схильностях і способі життя до такої степені, щоб ніхто вже не міг знайтися в хаосі, що наступив, і щоб у такий спосіб люди втратили всяке взаємне розуміння. Таким шляхом ми внесемо розбіжність у всі партії і зломимо ті організовані сили, що нам протидіють. Всяка особиста енергія, що могла б ще стати поперек нашого шляху і наших прагнень, виявиться в такий спосіб паралізованою». У 13 протоколі, нарешті, говориться: «Ви повинні собі помітити, що ми шукаємо схвалення не наших вчинків, а наших слів, якими ми обставляємо те або інше питання. Треба тільки привселюдно заявляти, що у всіх наших заходах ми керуємося переконанням і надією, що цим ми служимо загальному благу. Для того, щоб відучити особливо гарячі голови від заняття чисто політичними питаннями, ми виставимо нові проблеми, що на вид зв'язані з благом народу, — проблеми економічні. В них невірні можуть грузнути з головою, скільки їм завгодно. При цьому ми переконаємо їх, що ці нові проблеми мають і політичне значення». (Треба сподіватися, що читач, читаючи ці подробиці програми, одночасно пригадує хід сучасних подій, щоб перевірити, чи підтверджується вони явищами сучасного духовного і повсякденного життя).

«Для того, щоб перешкодити невірним що-небудь ясно продумати до кінця, ми будемо відволікати їхню увагу задоволеннями, грою, розвагами, різними порушеннями і публічними будинками. Під впливом інтересу до всього цього, їхній дух остаточно забуде ті запити, із приводу яких ми колись повинні були вести з ними боротьбу. У міру того, як люди будуть усе більш і більш втрачати звичку самостійно мислити, вони стануть на нашу сторону, тому що ми одні зможемо обновити зміст їхнього мислення, звичайно, за допомогою людей, зв'язок яких з нами їм буде невідомим». У тій же програмі коротко і ясно зазначено мету поширення «ліберальних» теорій, головними представниками яких є єврейські письменники, поети, рабини, товариства і різні носії їхнього впливу: «Роль ліберальних фантазерів буде зіграна, як тільки наш уряд стане біля керма правління. Доти вони послужать нам гарну службу. З цієї причини ми і надалі повинні продовжувати направляти думки на всілякі фантастичні вигадництва і нібито прогресивні теорії. Безсумнівно, нам вдалося у високій степені затуманити безтурботні голови невірних словом «прогрес».

Безсумнівно, ми маємо тут справу з повною програмою, яким чином можна поступово послабити й опошлити людський дух. Для непосвяченого було б неможливо це зрозуміти, якби досвід не показував, що на наших очах над виконанням цієї програми працюють сили, що користуються загальною повагою і тому легко можуть бути виявлені. Недавно один впливовий журнал намагався довести неможливість існування пануючої єврейської групи, об'єднаною одною загальною світовою програмою, шляхом указівки на те, що євреїв можна знайти у всіх таборах громадського життя як керівних осіб. Євреїв, бо, можна знайти однаково і на чолі капіталістів, і на чолі робітничих союзів, і навіть на чолі таких організацій, яким робочі союзи представляються недостатньо радикальними. На чолі Англійської і Російської радянської юстиції однаково стоять євреї. Як же можна припускати їхнє єднання, коли вони є виразниками самого протилежного напряму думок?

Однак загальна єдність і загальна мета всього плану визначається в 9 протоколі в такий спосіб: «Люди всілякого чину думки знаходяться в нас на службі: монархісти, демократи, соціалісти, комуністи й інші утопісти. Ми всім їм вказали справу. Кожний з них окремо підкопується по своєму під залишки авторитету і прагне всякий існуючий порядок зруйнувати. Всі уряди випробують потрясіння від цих прагнень. Але ми доти не залишимо їх у спокої, поки вони не визнають наш верховний уряд».

Про вплив ідей говориться в 10 протоколі: «Після того, як ми внесли в організацію урядів отруту лібералізму, вони прийняли зовсім інший політичний образ».

Основний погляд Протоколів полягає в тому, що оскільки це стосується світу невірних, всяка ідея може служити сильною отрутою. Автори цих документів не вірять ні в лібералізм, ні в демократію, але вони будують плани, яким чином варто поширювати ці ідеї, щоб за їхньою допомогою руйнувати людські суспільства, розколювати їх на ворожі групи, і силу загальних всіх основних поглядів розкладати на безліч окремих думок. Отрута тієї або іншої «ідеї» є їх наднадійним знаряддям.

План користуватися ідеями в цьому змісті поширюється і на справу виховання: «За допомогою принципів і теорій, що ми самі в глибині душі вважаємо, звичайно, помилковими, але які ми пустили у обіг, нам вдалося звернути на помилковий шлях молодь невірних, засмітити їй мозки і понизити її моральний рівень». (Прот. 9). А щодо сімейного життя говориться: «Після того, як нам удасться вселити кожному міраж пріоритету його власної особистості, ми зруйнуємо вплив і виховне значення сімейного життя невірних». (Прот. 10).

В іншому місці, що могло б дати вдумливому читачеві матеріал для довгих міркувань і спостережень, сказано: «Поки наступить час, нехай собі втішаються… Нехай всі життєві теорії, що невірні за нашим навіюванням вважають за закони, засновані на науці, продовжують відігравати головну роль у їхньому житті. У цих видах ми прикладемо старання до того, щоб за допомогою нашої преси вселити їм сліпу довіру до цих теорій… Зверніть увагу на те значення, що придбали Дарвінізм, Марксизм і філософія Ніцше, завдяки нашим старанням. Деморалізуючий вплив цих навчань на духовний лад невірних є для нас цілком ясним». (Прот. 2).

Що розкол і розкладання неєврейського суспільства на той час, коли доповідалися протоколи, йшли досить успішно, випливає з кожного рядка протоколів. Адже, не слід забувати, що Протоколи зовсім не задавалися метою знайти підтримку для пропонованої програми, а лише спокійно викладали хід успішного проведення у виконання такої програми, що проводилася в життя вже протягом «сторіч», з «найдавніших часів». Вони лише констатують наявність ряду фактів, що вже збулися, і намічають перспективи майбутніх завдань. Руйнування людського суспільства вже йшло досить успішно в 1896 році або біля того часу, коли віщав цей оракул.

Необхідно мати на увазі, що в Протоколах ніколи не виставляється метою винищування неєвреїв; ціль полягає лише в поневоленні їх спочатку невидимою владою, про яку говориться в Протоколах, а потім одноособовою владою того, кого зроблять владикою світу ці невидимі сили шляхом поступових політичних переворотів. Таким шляхом буде створена посада Президента Світу, або Всесвітнього Самодержця. Неєвреї повинні бути поневолені у сфері духовній, а потім в економічній, але ніде в Протоколах не сказано, що ті, кого Протоколи називають євреями, повинні позбавити їхнього життя: невірні повинні лише втратити свою незалежність.

Наскільки вдався розкол людських суспільств в час написання Протоколів, видно з 5 протоколу:

«Світова коаліція невірних ще могла б тимчасово помірятися з нами силами, але захистом нашим, в цьому відношенні, є глибокий і невикорінний розкол, що панує в їхньому середовищі. Шляхом розпалення релігійної і національної ненависті, якими ми протягом двадцяти сторіч живимо їхні серця, ми створили ворожнечу між особистими і національними інтересами невірних».

Твердження, безумовно, справедливе, оскільки воно стосується взаємної боротьби між неєвреями й усередині християнського світу. Адже ми були в нашій власній країні свідками того, що «ворожнеча між особистими і національними інтересами» заснована на «релігійній і расовій ненависті». Але хто б міг думати, що все це виходить з одного джерела? Кому — і це ще більш гідно подиву! — могло спасти на думку, щоб окрема людина або група людей могли присвятити себе такій задачі? Але в Протоколах прямо сказано: «Ми створили ворожнечу, — таким шляхом ми захищаємося від можливості ворожої нам коаліції невірних». Чи будемо ми вважати ці Протоколи продуктом єврейської творчості і відображенням єврейських інтересів чи ні, але одне не підлягає ніякому сумніву: — сучасний стан неєврейського людства саме такий, яким він зображений в протоколах.

Але це ще не все ; продовжується робота з подальшого поглиблення розколу і маються ознаки того, що робота в цьому напрямку йде успішно. У Росії ми вже бачимо видовище, як нижчі класи неєвреїв, під керівництвом євреїв, виступають проти інших класів неєвреїв.

У першому протоколі, у якому описується, який вплив робить на народ економічна система, заснована на спекуляції, говориться, що «таке свого роду економічне божевілля… дало в підсумку суспільство, позбавлене ідеалів, холодне і безсердечне, і такі ж суспільства будуть виникати й у майбутньому. Таке суспільство, далеке всякої щирої політики і релігії, підпадає єдино під владу спраги золота… Тоді нижчі класи невірних, не з любові до добра і навіть не з жадібності, а єдино з ненависті до “привілейованих класів”, підуть разом з нами на бій проти наших суперників, освічених класів невірних, у боротьбі за владу… Нижчі класи невірних… підуть за нами проти освічених класів невірних».

Якби сьогодні спалахнув цей бій, то ватажками неєврейських руйнівників у їхній боротьбі проти неєврейського суспільного порядку виявилися б скрізь євреї. Вони вже тепер займають місця вождів не тільки в Росії, але й у Сполучених Штатах.