Міжнародне єврейство

XII. Єврейські протоколи вже претендують на часткове виконання плану

Якби навіть так звані «Протоколи Сіонських Мудреців» були нічим іншим, як літературною визначною пам'яткою, все-таки вони повинні б володіти магічною притягальною силою, завдяки моторошній досконалості викладеної в них світової програми. Однак думка, що вони є нічим іншим, як літературним твором, спростовується самим їх змістом; в них ясно сквозить домагання на щире знання керування державою і через весь їхній зміст проходить лінія, по якій можна визначити їхній дійсний характер. В них, крім планів майбутнього, міститься як все те, що вже зроблено, так і те, що намічається до виконання в найближчому майбутньому. Немає нічого дивного, що оглядаючи по них сучасний стан світу і загальний хід подій, як він викладений у протоколах, інтерес до них, як літературної визначної пам'ятки, поступається місцем напруженій увазі, що у свою чергу переходить у здивування і навіть жах.

Ми зробили кілька виписок з них, що кидають світло на сучасний стан речей у відношенні вже досягнутих цілей. Щоб звернути увагу читача на особливо важливі місця, ми підкреслимо слова, що є ключем оповідання.

Прочитаємо викладене в 9 протоколі:

«У дійсності, перед нами немає більше перешкод. Наш верховний уряд займає настільки високе, вище всіх законів положення, що воно по справедливості може бути названо могутнім і сильним словом “Диктатура”. Цілком свідомо я можу сказати, що в даний час ми є законодавцями. Ми є суддями і робимо суд і розправу. Ми пануємо, озброєні сильною волею, тому що в наших руках знаходяться залишки колись сильних, а тепер підвладних нам партій».

От цитата з 8 протоколу: «Ми повинні оточити наш уряд безліччю політико-економістів. Політична економія є головною наукою, що викладають євреї. Ми оточимо себе блискучою юрбою банкірів, промисловців, капіталістів і особливо мільйонерів, тому що все буде залежати від могутності грошей».

У всьому сказаному видно великі домагання, навіть, може бути, надміру великі, але на жаль, їм відповідають дійсні факти. Незважаючи на це, зазначені домагання представляють собою лише введення до подальших, котрі намічаються, що ще мають перетворитися в дійсність. Як видно з вищевказаної цитати 8-го протоколу, єврейський елемент прагне стати на чолі наукової сфери, у яку входять політико-економічні науки, що ним вже і досягнуто в дійсності досить успішно. Євреї, таким чином, є авторами тих помилкових навчань, що спонукають маси прагнути до недосяжних економічниї цілей, а рівно і тих популярних творів, що підтримують у різних класах оману, що політико-економічні теорії є реальними політико-економічними законами. Ідеями і теоріями, як засобом для соціального розпаду, користуються, як євреї наукові діячі, так і євреї-більшовики, однаково. Може бути, коли це стане відомо у всіх подробицях, суспільна думка змінить свій погляд на значення доктринських і радикальних вчень. З 9-го протоколу видно, що єврейська сила в даний час являє собою «Над-уряд». Вираження цього ми знаходимо в самому протоколі, що безсумнівно показово. Жодна нація не в змозі здійснити всі ті цілі, до яких вона прагне, але єврейська світова сила досягає цього, хоча вимоги її виходять далеко за межі простої рівноправності з неєвреями. Ми — «законодавці», — говорять Протоколи, і дійсно єврейські впливи беруть участь у законодавчій кухні сильніше, ніж хто-небудь міг собі це представити, крім присвячених. Протягом останніх десяти років єврейська міжнародна сила, або іншими словами, група міжнародних євреїв, керувала цілим світлом. Більш того: вони були настільки могутні, що могли заважати проведенню корисних законів, а в тих випадках, коли такий законопроект приймався і робився законом, за допомогою їхнього впливу він отримував тлумачення, що паралізує його благі цілі. Це можна було б довести великою кількістю фактів. Способи, якими це досягалося, викладені в протоколах лише поверхово, були вже здавна передбачені програмою. «Ми творимо суд» говориться в ній, а в іншому місці говориться про «наших суддів». Єврейський суд щотижня засідає в одному громадському будинку Нью-Йорку, а інші суди на благо і користь цього народу, захисники якого заперечують, що він особливий народ, знаходяться на шляху здійснення. У деяких невеликих європейських державах план сіоністів — надати євреям, які вних живуть, крім цивільних прав ще особливу єврейську конституцію і самоврядування, вже приведене у виконання. У тих місцях, де єврейські прагнення можуть проявитися безперешкодно, мова йде не про Американізацію, або Англізацію, або взагалі про яку або іншу націоналізацію, але про збереження в недоторканності єврейства в чистому вигляді.

При подальшому знайомстві з вимогами, викладеними в протоколах, ми довідуємося (7 прот.): «Вже давно ми посилено прагнемо до того, щоб дискредитувати духівництво невірних, котре могло б нам сильно заважати, і цим шляхом паралізуємо його діяльність. Вплив його на народ зменшується з дня на день».

«Повсюдно проголошена так звана свобода совісті. Завдяки цьому катастрофа християнської релігії є лише питанням часу. З іншими релігіями нам буде ще легше справитися, але питання це ще не назріло для обговорення».

Викладена думка, здавалося б, повинна отримати особливе значення в очах тих духовних осіб, що прагнуть до якоїсь релігійної угоди з рабинами. Якби така угода відбулася в дійсності, то особистість Христа по необхідності стала б у виді доброзичливого, але не цілком зрозумілого єврейського пророка. Християнство в такому випадку, як особлива релігія, перестало б існувати. Найдужчу релігійну ворожнечу Протоколи виявляють проти католицької церкви взагалі і проти Папи зокрема.

У цьому ж протоколі зустрічається оригінальна думка, що претендує на особливе мистецтво єврейської раси наносити образи: «Наша преса буде жорстоко критикувати державні і релігійні справи невірних і їх малозпроможність. Для цього вона буде постійно користуватися зневажливими висловами, що граничать з образами, — мистецтво, із застосуванням якого наша раса так добре знайома». — Робимо виписку з 5 протоколу: «Під нашим впливом розумне застосування закону доведене до мінімуму. Повага до закону повинна бути похитнута за допомогою “ліберального” тлумачення, що ми ввели в цій сфері. Суди вирішують справи по нашому бажанню навіть у найважливіших випадках, коли справа йде про рішення, що торкаються основних положень права або політики; урядові заклади невірних бачать закони в тім висвітленні, що ми їм даємо за допомогою наших агентів, з якими ми не маємо ніякого видимого зв'язку, а також за допомогою преси й інших шляхів. Ми посіяли в суспільство невірних насіння розбратів і спрагу до чвар».

У 17 протоколі говориться: «У так званих прогресивних країнах ми насадили безглузду, сумнівну і ворожу добрій вдачі, літературу. По досягненні нами влади ми протягом короткого часу будемо її ще заохочувати, щоб по можливості яскравіше виступила протилежність між нею і тими друкованими здобутками, що ми в той час будемо випускати у світ».

Про панування в пресі говориться в 12 протоколі: «У цьому відношенні нам вдалося досягти того, що в даний час преса отримує всі звістки тільки за допомогою визначених агентств, у які вони стікаються з всіх сторін світу. Ці агентства з часом у всіх відносинах зробляться нашою власністю і будуть опубліковувати тільки те, що ми дозволимо». Про це ж говориться в 7 протоколі: «Ми повинні прагнути примусити уряди невірних до прийняття таких заходів, що можуть допомагати нашому широко задуманому планові, що наближається вже до свого переможного завершення. Уряди повинні випробувати на собі тиск штучної сфабрикованої суспільної думки, що створена нами за допомогою так званої нової “великої держави”, преси. За малими і незначними виключеннями вона вже знаходиться в наших руках».

12 протокол дає наступний висновок: «Нам вдалося вже поневолити духовний лад суспільства невірних до такого ступеня, що вони дивляться на всі світові події крізь кольорові окуляри, що ми на них надягаємо. Немає більше уряду, який міг би поставити перешкоду нашому доступові до так званих, по дивній дурості невірних, “державних таємниць”. Що ж стане тоді, коли в особі нашого світового владики ми зробимося визнаними панами світу?»

Тільки одна єврейська нація знає таємниці всіх інших націй. Правда, жодна нація не в змозі протягом тривалого часу зберегти таємницю, що стосується іншої нації, але за те жодна нація не знає всіх таємниць інших. Однак, думати, що міжнародні євреї мають таке знання цілком, було б занадто багато. Багато чого в цій сфері неважливо, і володіння таким знанням не може безпосередньо сприяти збільшенню їхньої могутності. Важливіше той факт, що вони мають доступ до всіх державних таємниць, що вони можуть довідуватися про те, про що знати бажають. Що це так, могли б засвідчити багато таємних документів, якби вони могли говорити, і багато хоронителів секретних актів, якби вони говорити захотіли. Єдина таємна дипломатія в дійсному розумінні цього слова є та, котра так звані таємниці довіряє лише деяким особам, що належать до однієї раси. Те поверхневе дипломатичне топтання на одному місці, та гра в державну мудрість, що знаходить своє вираження в мемуарах старих і люблячих пожартувати панів, всі ці угоди і договори під різними пишномовними назвами в надії показати, що вони дійсно чогось вартують, — все це дитяча гра порівняно з дипломатією Іуди і з його мистецтвом, що стоїть поза конкуренцією, витягати на світло саму таємну таємницю з надр будь-якого пануючого шару. Сполучені Штати не є в цьому відношенні виключенням. Навряд чи існує уряд, що як наше теперішнє, був би так готовий до послуг єврейства, чия сила протягом останніх п'яти-шести років зросла так значно.

Як видно з 11 протоколу, євреї не дивляться на своє розсіювання по всій землі, як на нещастя, але як на Божий Промисел, тому що завдяки йому план світового панування може легше здійснитися: «Бог послав нам, своєму обраному народові, розсіювання, як благословення; воно, будучи в очах всіх нашою слабістю, у дійсності є нашою силою. Воно довело нас до порога світового панування».

Цілі, що намічаються в 9 протоколі, є чимось, начебто, вже занадто сміливим, щоб зі слів, дійсно могли вирости справи. Але в одному пункті слова і дійсність збігаються: «Для того щоб завчасно не зовсім руйнувати апарат керування невірних, ми авторитетно наклали на нього свою руку і порушили лише правильність роботи його механізму. Раніш він працював точно й у повному порядку, але ми замінили його “ліберально”-дезорганізованим партійним керуванням. Ми придбали вплив на судові рішення, виборче право, пресу, свободу особи і, саме головне, на виховання і культуру, ці наріжні камені людського буття. Теоретичними і практичними методами виховання, що ми самі, звичайно вважаємо помилковими, але які ми все-таки вселили, ми направили молодь невірних на помилковий шлях, засмітили їй голови і понизили її моральний рівень. Не змінюючи існуючих законів, ми за допомогою простого суперечливого тлумачення зіпсували їхній зміст і створили щось гідне подиву у своїх наслідках».

Дійсно, як видно всякому, незважаючи на те, що повітря повне теоріями «свободи» і дикими лементами про «права», особиста воля невпинно калічиться. На місце справжньої свободи, народ, шляхом достатку соціалістичних фраз, поставлений під свого роду державну опіку, до цього часу невідому. «Суспільна гігієна» служить одним приводом для цього, різні види «суспільної безпеки» — іншим. Діти майже позбавлені в наш час можливості навіть вільно віддаватися іграм, інакше як під наглядом призначених керівників іграми, між якими, за дивним збігом обставин, разюче велике число євреїв. Вулиці не вільні, як колись: всілякі закони обмежують самі безневинні прояви народної волі. З'явилося нестримне прагнення створювати скрізь шаблони, з яких кожний обґрунтований найвищою мірою ученим принципом. Тут дивним є та обставина, що коли дослідник дійде до авторитетного джерела цих бажань оточити народне життя визначеними тісними рамками, вона завжди наштовхнеться на євреїв, що займають місця, від яких ці розпорядження залежать.

Дітей з «соціального центру», родини, зманюють в інші центри; їх ведуть від їхніх чесних керівників у рідному домі, у церкві й у школі і захоплюють в інші примусові «центри», «в науково-освітні місця для ігор» під керівництвом спеціально підготовлених осіб, що привчає дитину не довіряти своєму природному оточенню, але чекати усього від держави. Все це стосується тільки дітей невірних; нікому з неєвреїв не дозволили б організувати життя єврейських дітей зазначеним способом. Вся ця організація передбачена світовим планом поневолення неєвреїв. Якщо нам скажуть, що все це має місце незалежно від цього плану, то було б досить цікаво з'ясувати, чому матеріалом для цих експериментів служать звичайно неєврейські діти, а керівниками їхній є особи єврейської раси.

Єврейські свободи у Сполучених Штатах охороняються найкраще. Неєврей повинен сам піклуватись про те, як йому опанувати зовнішній світ, але кожна єврейська громада має своїх особливих представників, що найрізноманітнішими спосібами, у числі яких не останнє місце займають політичні і ділові погрози, вміють домогтися особливої до себе уваги. Жоден неєврей не зумів би заслужити подяки, якби він з мотивів суспільної користі здумав би втрутитися в життя єврейських дітей: єврейська громада в кожному місті сама піклується про це. Єврейські общинні школи оточені великою таємничістю і навіть місцезнаходження їх нерідко залишається невідомим міським керівництву великих міст. Тим часом єврей ревно зайнятий тим, щоб мати вплив на неєврейський духовний лад; він прагне до того, щоб підказати неєвреєві, що він повинен думати взагалі, і особливо те, що він повинен думати про євреїв. Євреї роблять настільки великий вплив на неєврейський напрям думок, що зрештою, хоча і манівцями, виходить результат, сприятливий єврейським намірам. Ревнощі і завзятість, у цьому відношенні, що ними виявляються, і добре видний кожному, хто на це зверне увагу, виражають собою переконання євреїв, що вони належать до вищої раси і мають здатність керувати нижчою расою, якою є весь неєврейський світ.

Усі течії, що виявляються нині в схильності неєврейської молоді до легкодумства і розбещеності, випливають з єврейського джерела. Хіба наші молоді люди самі винайшли теперішній спортивний одяг, що зробив такий шкідливий вплив на сучасну молодь, що кожен репортер вважає своїм обов'язком ледве не щодня нагадувати про це? Цей стиль вийшов з єврейських магазинів готового плаття, у яких не мистецтво має першість, і не моральна сторона має вирішальний голос. Кінематограф являє собою цікаве сполучення фотографії з театром, але хто несе відповідальність за його виродження, що зробило з нього моральну небезпеку для мільйонів людей, небезпеку настільки велику, що вона збудила загальні занепокоєння й осуд? Хто у всьому світі є керівниками всіх дансингів і всіх різних закладів подібного роду, вічно переповнених народом, і взагалі всіх місць звеселянь, що розхитують нерви? Подивіться на цих наших виряджених молодих людей і дівчин, з їхньою вульгарною зовнішністю і з їхньою відсутністю всякого почуття відповідальності. Де всім їм, зовні і зсередини, починаючи від їхніх костюмів і фальшивих каменів, і кінчаючи їх болісно збудженими думками і бажаннями, ви можете приліпити ту саму етикетку: «Створені, розбещені й експлуатуються євреями». От яке моторошне висвітлення дають сучасні факти цитаті, що говорить: «За допомогою, виховання в дусі принципів і теорій, що ми самі вважаємо явно помилковими, але які ми вселили, ми затягли на помилковий шлях юнацтво невірних, засмітили йому голови і понизили його моральний рівень». Для засвоєння принципів і теорій не потрібно неодмінно великих або — навіть середніх духовних здібностей. Любою молодий простолюдинів, проводити свій вільний час у Синематографі, засвоює цим свої «принципи і теорії», точно так само як юнак вищих класів, що слухає лекції про «волю статі» єврейського «ліберала», що виконує таким способом свої обов'язки по «контролю народонаселення». Деморалізуючий вплив, властиве всім цим «принципам і теоріям», не є продуктом неєврейської родини, церкви або професії, якими переважно зайняті неєвреї, але продуктом теорій, впливів і професій, у яких переважають євреї. Можна було б продовжити ці обвинувачення, але ми воліємо обмежитися тим, що всяка чесна людина може всюди спостерігати своїми очима. Потрібно до цього ще додати, що головною жертвою в цих випадках не є єврейська молодь, але неєврейська. Якщо відома частина єврейської молоді і заражена цією соціальною отрутою, то в порівнянні з тим спустошенням, що ця отрута робить у середовищі неєврейського юнацтва, про це не варто говорити. Заслуговує на увагу, що євреї які, крім всього іншого, витягають ще багату вигоду з цього процесу деморалізації неєвреїв, ні самі, ні їхні сини і дочки не робляться жертвами цього розкладання. Єврейське юнацтво переживає цей процес багато легше і з великим достоїнством, ніж маса неєврейської молоді.

Багато батьків і матерів, багато незіпсованих юнаків зі здоровими почуттями, тисячі вчителів і письменників боролись з розкішшю. Багато знавців фінансових наук, що бачили, як народ здобуває своє надбання і як його потім промотує, застерігали проти цього. Точно також і економісти давно переконалися в тому, що промисловість, що виробляє предмети розкоші, даремно поглинає людську силу і матеріали, необхідні для ходу промисловості, що робить предмети необхідні для життя. Виходить, що одні роблять дрібнички замість того, щоб зайнятися виробництвом стали, а інші фабрикують всяку дрянь, замість того щоб працювати на хуторах. У результаті матеріали витрачаються даремно на виробництво речей, призначених винятково для продажу, а не для споживання і завдяки цьому промисловість, що робить предмети для життя необхідні, тоепить нестачу у матеріалах. Словом, всякий спостерігач, що бачив, як наростає божевільна звичка до розкоші і дрібничок, піднімав свій голос проти цього захоплення. Але, якщо вірити Протоколам, боротьба ця велася не з того кінця. Народ купує ці безглузді дрібнички, так звані предмети розкоші, але не він їх видумав. Вони йому починають навіть набридати. Але потік незліченних дрібничок продовжує текти безупинно. Постійно з'являється що-небудь нове, виставляється на показ народу, носиться по вулицях, щоб показати, чого вимагає стиль. Газети повні словесних і картинних реклам, кінематографи дають відповідні зображення. Актори вводять у моду ці nouveautes. Все це, разом взяте, робить відомий тиск на людей, — тиск, що саме відсутній, коли справа йде про поширення дійсно коштовної і корисної речі.

Чому відбуваються ці явища? Де та сила, що володіє такою спритністю, що вона має можливість свідомо прагнути до того, щоб опошлити народний смак, попутно примушуючи його велику частину грошей витрачати на ці дрібниці? Де причина цієї судорожної спраги розкоші і цієї марнотратності? Як могло відбутися, що перш ніж з'являються ці предмети розкоші, як приводи для марнотратності, все вже підготовлено до того, щоб збудити народну увагу до цих предметів і спрагу до їх придбання? Якби американський народ, при погляді на всі дорогі і марні речі, хоча б раз побажав добратися до їхнього першоджерела, довідатися, які люди витягують з цих речей величезні бариші, і простежити весь процес, завдяки якому ринок наводнюється марними і дорогими речами, деморалізуючи цим у грошовому, господарському і соціальному відношеннях увесь неєврейський світ, якби він, словом, усвідомив собі, що єврейські фінансові інтереси не тільки знаходяться в тісному зв'язку з найнижчими людськими пристрастями, але, крім того, цілком свідомо ще і збуджують і виховують ці пристрасті, то це краще, ніж все інше, повело б до того, щоб був покладений кінець розтраті матеріалів, праці, неєврейського золота і спустошенню неєврейського духу. Більш того, — цим був би покладений кінець і розтраті єврейських духовних здібностей і, що усього важливіше, повної теперішньої марності Ізраїлю для світу. Ми зтверджуємо, що неєврейську публіку навмисно роблять жертвою цієї штучно створеної торгівлі марними предметами розкоші. Бачили ви коли-небудь, щоб самі євреї робилися жертвою пристрасті до порожніх дрібничок? Вони люблять носити костюми, що кидаються в очі, але їхня ціна відповідає їх якості. Вони носять дуже великі діаманти, але діаманти ці дійсні. Єврей ніколи не зробиться жертвою єврея. Дурна розкіш і вульгарні звеселяння, це для народу; єврей знає, чим його спокусити, і знає, що всі ці речі не вартують нічого.

Найбільше гідні жалю не грошові витрати і не зазіхання на гарний смак, але той факт, що нерозумні неєврейські маси по своїй волі і цілком потрапляють в сіті. Вони вірять, що нові моди так само неминучі, як прихід весни, а витрата на їхнє придбання так само необхідна і природна, як податки. Маси уявляють, що вони грають при цьому якусь особливу роль, тоді як їхня роль полягає лише в тому, щоб платити і знову платити, коли «новітня мода» застаріє і з'явиться нова. У нас тут є люди, що за два роки вперед знають, які очманілі моди будуть захоплювати народ і в чому буде виражатися інші нісенітні захоплення. Це і немудро, тому що вони, їх самі винаходять. Все це є формений ґешефт, у всякому разі понижуючий моральний рівень неєврейської більшості, але за те тим більше вигідний для єврейської меншості.

Все це побічно випливає з 6 протоколу. Ми зробили вибірку з довгого місця цього протоколу, що говорить про те, що потрібно робити, щоб відвернути інтерес народу від чисто політичних питань і зосередити його на економічних. Це місце вказує далі способи, необхідні для того, щоб зробити промисловість хитливою, і за допомогою впровадження в неї спекуляції, зробити її несумлінною. Нарешті, у ньому викладаються міри, необхідні для того, щоб народ виявився безпомічним перед лицем положення, що створилося таким чином, і не зміг знайти з нього виходу. Засобом для досягнення цих цілей саме вказується розкіш: «Для того, щоб у корені розстроїти промислове життя неєвреїв, ми як стимул для спекуляції, збудимо в них сильну спрагу розкоші». А у 1-му протоколі сказано: «Нашому народові ми не можемо дозволити цього. Невірні одуріли від алкоголю». Треба помітити, що збір із спиртних напоїв, треба думати, теж випадково попадає в більшості в єврейські кишені. Історія боротьби за тверезість у Сполучених Штатах це доведе. З погляду історії весь антиалкогольний рух є нічим іншим, як боротьбою між неєврейським і єврейським капіталом; тільки завдяки тому, що неєвреї в більшості, перемога поки виявилася на їх стороні.

Різні розваги, ігри, дансинги, дешеві моди, фальшиві діаманти і всі інші їм подібні ґешефти, що почали процвітати під впливом таємного тиску на народ і завдяки яким усяка марна дрянь продається за такі високі ціни, що поглинає всі збільшення до жалування і всі поліпшення побуту, — усе це робиться під керівництвом євреїв.

Досить імовірно, що вони самі навіть не віддають собі ясного звіту у своїй участі в цьому глибокому зниженні морального рівня народу: для них важливо лише одне, як легше зробити гроші. Я думаю, вони повинні дивуватися, порівнюючи дурних неєвреїв зі своїми що вміють робити гроші євреями, розумними набувачами і мудрими знавцями золота. Якою б, одначе, справа не була б, все-таки перед нами лежить програма, яка з повною холоднокровністю намічає план, за допомогою якого народи повинні бути матеріально і духовно знищені. І ми бачимо, як ця сама програма щодня перетворюється в дійсність і при тому, якщо навіть не в цілому, то в більшій своїй частині, під контролем однієї раси.