Османи на трьох континентах

Передмова

Османська імперія зародилась і стала розвиватись у регіоні Мармурового моря як малий бейлік[2]. Проте не минуло й півтора століття від перших років її існування, як вона запанувала на Балканах і Егейському морі. Її гегемонія поширилася сливе на всю територію сучасних Греції з Болгарією, а незабаром дісталась і до Адріатики, Дунаю, Чорноморського узбережжя й Месопотамії. Відтак упродовж другого століття османської історії постала імперія, котра зусібіч, за винятком західної сторони, огорнула Північні Середземномор’я й Африку. Інакше кажучи, якщо взяти до уваги і її життя, й інститути, й універсалістське розуміння влади та саму географію, то це був Третій Рим. Отож останньою пишною імперією середземноморського світу стала Османська. І то була держава, що слугувала домівкою йому й усім його культурам з їхнім спадком, маючи це за свій головний історичний обов’язок: Середземноморська імперія.

Пізнати й зрозуміти османську історію, ідентичність не надто легко; потрібно вивчити, дослідити все наше довкілля, тобто найфундаментальніші світові цивілізації. Але що краще ми пізнаємо Османів із довкіллям, то дужче полюбимо самих себе й подружимося з нашою минувшиною.

Читач зацікавлено сприйняв перші два видання з нашої серії: «Знову відкрити Османів» і «Остання імперія – Османи». Тому й на третю книжку назбиралося чимало тем, як от: керівна форма імперії, що багато років забезпечувала їй панування на трьох континентах, система міллєтів[3], правовий лад і дипломатичні відносини тощо. Я ж маю таке видання за свою доконечну повинність і охоче втілюю його проект. І, звісно, деякі з наших тверджень відкриті для критики й дискусій.

Також я глибоко вдячний любій Несліган Ататімур, доньці Енгіна Ататімура, яка дешифрувала записи моїх виступів, Алі Берктаю, що неабияк допоміг мені відшліфувати цю працю на письмі, моєму редакторові Адему Кочалові та видавництву «Тімаш Йайинлари», завдяки якому серія бачить світ і дістається до читача. Плекаю надію, що книжка виправдає всі його сподівання.

Вересень 2007 року

Ільбер Ортайли