Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Russia as it is

Так і минув практично рік з часу останніх зйомок, я знову поїхала у Санкт-Петербург наприкінці осені. У Пітері усім страшенно не подобалось, що в мене таке коротке волосся, і вони вдягали мені заколки з довшим волоссям. Мені ж у свою чергу не подобалося ставлення. І справа не у волоссі. Звісно, серед режисерів і акторів є безліч нормальних і адекватних людей, які розпитували, як справи в Україні, цікавилися, намагалися почерпнути інформацію. Але все більше і більше ставало таких, що одразу ж мають власні висновки і власні погляди на світ. Їх не цікавить те, що ти говориш. Я раніше не вела таких дискусій і просто не помічала цього. Після Майдану такі дискусії з пересічними росіянами на вулиці — неминучі. Але ти одразу бачиш, хто нормальний, а хто — зомбі, і відсіюєш собі правильних людей.

Я почала читати бізнес-мотивувальні книжки. Мені це було страшенно цікаво. У мене день ділиться на дві частини: півдня зйомок, коли я граю в порно дурочку, а потім вмикаю Людовіко Ейнауді, Вівальді чи Гріга і сідаю читати мотивувальні книжки про економіку і бізнес. Я відчула одразу два свої життя, обидва бурхливі і страшенно емоційні, навіть у ліжку з книжкою під Моцарта, це був разючий контраст, і мене це страшенно перло.

Я ніколи не могла зрозуміти, як це працює. У Києві від цих книжок я просто засинаю і перестаю читати. Мені здається, що живе притягує живе і коли ти живеш активним життям і щодня відчуваєш його бурхливість — легко робити все. А потім повертаєшся, потрапляєш в оточення мертвих очей, які нічого не хочуть і нічим не вмотивовані, — і в тебе самого зникає будь-яка мотивація. Навіть просто читати книжки.

У Пітері я думаю і часто пишу у щоденнику українською, хоча в Україні найчастіше розмовляю і думаю російською. Це теж компенсація і якесь внутрішнє протистояння. Саме там я жадібно перечитую усього Іздрика і фантазую, як на певний час осяду у Львові чи взагалі глибоко в карпатському селі, буду шити печворк-сукні і неспішно вчитися грати на клавішних, багато мовчати, читати і гуляти. Коли ж я реалізовую подібні бажання — мені знову терміново хочеться жити протилежним, насиченим, гіперактивним життям. Такі періоди затишку і монотонної одноманітності необхідні для відновлення, але я помру від нудьги, якщо проживу в такому ритмі довше, ніж тиждень. Про деякі речі мені достатньо просто мріяти і насолоджуватись фантазіями.

Актори наперед ніколи не знають, з ким будуть зніматися, вимагати фото свого наступного партнера, аби примірятись «хочу — не хочу» вважається моветоном, непрофесіоналізмом. Тим паче більшість із них — молоді і привабливі, що там обирати — колір очей? І от заходить одного разу він: типовий гопнік у спортивках і з відповідною поведінкою, репчик з телефону слухає. Я сиджу на макіяжі, поглядаю на нього і думаю: «Зараз встану і піду». Цей тип, мабуть, одразу бачив мою настороженість, і, як виявилось потім, був новенький, і раптом почав наше знайомство з компліментів і пильної уваги до мене. О так, це було чудове перевтілення, він, напевно, зрозумів, що я не була в захваті від нього. Я одразу згадала про власне життя моєї сексуальності і вирішила ризикнути. В результаті це вийшов один із найприємніших сетів на моїй пам’яті: від його доторків по мені бігали мурашки, всі його форми, розміри, рухи, запахи і смаки виявились ідеальними для мене. Пацанчик з району, від яких мене нудить, виявився ніжним пристрасним коханцем, яких у мене були одиниці, він досконало володів технікою доведення дівчат до екстазу. Ну де в житті справедливість? Я трахалася з ним, наче навколо нас не було камер і купи світла, наче ми були не на знімальному майданчику, а в ліжку, це страшенно добре. Потім цей сет став одним з моїх найпопулярніших, мабуть, глядачі все ж відчувають різницю між фейковими пристрастями і щирою віддачею та задоволенням. Щойно зйомки закінчилися, він радо лишив мені свої контакти і запропонував звертатись, якщо занудьгую, але це скоріше була формальність, багато хто так прощається з новими партнерами по знімальному майданчику і рідко коли це до чогось призводить, та й ніякий секс не вартий того, щоб страждати від спілкування з ним до і після, але ті зйомки — це було просто щось неймовірне.

Взагалі хотілось би робити порностудію, де знімаються виключно ті, хто любить секс. Порностудію іншого рівня. Так, я знаю, я дитина-квітка, хіппі, ідеалістка. Але хіба це неможливо? Створити студію, де, звісно, всі працюють за гроші, але пріоритетом для кожного актора є задоволення, а не заробіток. Бо, звісно, серед тих, хто особливо знімається у Росії, є і безліч таких, хто просто відробляє. Комусь це все в печінках, але це простий спосіб заробітку. Я не можу сказати, що сама набагато краще. Але людей, що не люблять власну роботу, багато скрізь і особливо багато в нашій пострадянській Європі. Виходиш на вулицю, їдеш в метро, заходиш у супермаркет — ти завжди бачиш їх, ці понурі очі, ці нереалізовані тіла і нещасливі душі. У Росії з цим іще гірше, можливостей робити своє ще менше, цензура, корупція, забитість…

Але в Росії можна, принаймні, знімати порно. Хоча це абсолютно нелегально. Всі страшенно бояться пукнути, в новинах «маскі-шоу» прикривають різні притони й казино, і всім відомо, що рано чи пізно вони доберуться і до порностудій. Коли? Коли студії почнуть платити менше, ніж хочеться їх апетитам. Порностудії в Росії виглядають як чорні діри, все знімається зазвичай у старих царських будинках з дужими стінами або особняках, де ніхто не може поскаржитись на шум і викликати мєнтів, але все одно всі на стрьомі, кожен дзвінок у двері викликає неабиякий переполох, усі постійно кричать: «Закрий вікно!» Це наче якісь чорні мітки на тілі міста — вікна зачинені, зашторені або заклеєні чорним поліетиленом. Навіть якщо про все домовлено — ніхто не може бути впевненим, що домовленості будуть виконані. Це Росія, дєтка. Але порноринок її настільки великий, що студії у Пітері — як гриби. Легалізувати неможливо заборонити. За два роки зйомок я жодного разу не чула про якісь резонансні маскі-шоу на студіях.

Інша справа — дитяче порно. Цей жанр не має нічого спільного з тим, у що граються дорослі. Я ніколи не брала у такому участі і не візьму. Тут уже не йдеться про моральні принципи, тут йдеться про кримінал. Якщо дорослі в праві вибрати, що їм дивитися, з ким спати, знімати це на камеру чи ні, то діти — підневільні, їх приводять на зйомки батьки, які отримують за це немалі гроші, або діти потрапляють у погані компанії, що, зрештою, часто теж є провиною батьків. Усім відомо, що дитячі порностудії існують, але я ніколи не перетиналася з тими, хто коли-небудь у житті був до них причетний. Або просто люди бояться в такому зізнаватися, бо це справді кримінал.

Наступного дня я грала цнотливу дівчинку, яка прийшла на важливу співбесіду в статусну компанію. За сюжетом начальник і начальниця, які обіцяли робоче місце, роздягали мене й усіляко принижували, примушували засовувати в себе різні предмети, а самі тільки роздивлялись і придумували нові умови проходження «співбесіди». Того ж дня другим сетом я прийшла на огляд до медсестри-німфоманки, яка по-діловому мене роздягала, щупала, а тоді проводила гінекологічне обстеження досить страшними на вигляд, як із арсеналу середньовічних катів, але безпечними у використанні предметами. Наступного ж дня я була вже домінантною — била свого сценічного чоловіка і на його очах зраджувала з іншим, принижуючи і знущаючись над тим фізично й вербально. А за кілька годин знову грала жертву, цього разу прибиральницю, яка працювала в туалеті і підглядала за чоловіками. Один із них це побачив і вирішив провчити молоденьку прибиральницю. Це був перший у моєму житті чоловік, якого я по-справжньому злякалася, він був класичний холоднокровний жорстокий маніяк. Потім виявилося, що в житті він абсолютна протилежність: приємний, начитаний, ввічливий, доброзичливий. Так, це був, можливо, єдиний по-справжньому професійний актор, якого я зустріла в Росії, він на майданчику справді викладається і грає свого персонажа, а не просто дрочить. У Європі ж це норма: ті, хто максимально реалізовує свої БДСМні бажання в кадрі, у реальності — наймиліші створіння, гіпертурботливі і спокійні. В принципі, в житті так само. Агресивні, дьоргані, сексуально зациклені психопати — це як раз ті ПГМ-нуті і телегоністи, які вважають себе святими, а всіх навколо — збоченцями.

У постановках зґвалтувань я ніколи не знімалася, хоча хотіла б спробувати, звісно, знаючи, що повністю контролюю ситуацію. Такі кадри заборонені законами порноіндустрії понад десять років. Ті ігри, які відбуваються на майданчику, теж іноді не позбавлені агресії, але це зовсім інше. Тут не йдеться про насилля: зв’язування, биття чи будь-який бдсм — абсолютно добровільні й детально обговорюються до початку зйомок. Для мене стало сюрпризом, що багатьох дівчат це вставляє навіть більше, ніж «нудна» класика. Я теж спробувала, але це не для мене. Домінувати цікавіше.

Востаннє у Пітері я була взимку 2015-го. Туди я їхала сповнена ентузіазму і ностальгії, але вже думала про те, що це можуть бути останні мої зйомки в Росії, і про необхідність рухатися далі.

Перша ж зйомка не задалася. Мені попався якийсь брутальний хлопець Григорій, це був перший раз, коли я змушена була сказати, що не буду з ним більше ніколи зніматися. Він був просто неприпустимо грубий і дуже неадекватний. Я почувалася жертвою, хоча сказати, що він якось фізично мене травмував, не можу. У нас була досить коротка зйомка, і нічого такого не сталося, але він ставився до мене як до м’яса, і це була досить агресивна сцена. Режисеркою була жінка Ніка. Вона знімає виключно якісь жорсткі сюжети з чоловіками-домінантами. Це її тема, можливо, якась її внутрішня травма. Наступного дня у мене був легкий романтичний сет з цілком приємним професійним факером, але я постійно на нього без причини гиркала, вчорашнє приниження вилазило назовні, набувало огидних форм і мстилося зовсім не причетним до нього людям. Власне, напевно, мені потрібні були цей негативний досвід і ця допомога, цей підсрачник із Росії. Я ж уже призвичаїлась, перезнайомилась із більшістю з порнотусовки, і важко було от так взяти і лишити свою зону комфорту.

Але Ніка допомогла мені позбутися цієї романтизації зйомок у Росії. То було класичне «російське порно» — дешевий огидний трешняк, про який соромно розповідати і який хотілось би подалі сховати від знайомих, та й незнайомих теж. Не уявляю, кому це може подобатись. Але подробиці про те, у якому саме стилі ми будемо зніматись, нам ніхто заздалегідь не розповів, а втекти з місця подій, коли вже підписалась на роботу і на тебе розраховують, означає добряче зіпсувати собі репутацію і позбутись якоїсь частини нормальних контактів. Останнє відео, після якого я вирішила остаточно, що пора валити, ми знімали за містом. Це була справжня жесть, ти впевнений, що хочеш це чути?

Коротше, те, що мало вийти, — студентська вечірка. П’ятеро дівчат і троє хлопців. Я і знайома підписалися на зйомку без сексу, тобто для сексу потрібно було лише три дівчини, готових на анал, а ми були просто масовкою, фоном. Так, ми роздягалися, гралися з іншими дівчатами, але не трахались. Я була страшенно втомленою, зйомка тягнулась з сьомої ранку до одинадцятої ночі, купу часу ми просто чекали і тинялись, але був іще один сюрприз: замість одного сету на місці виявилось «чотири, але простих». Перед нами не вибачались, не повідомили, на скільки відкладено, а якби в когось із нас були якісь свої плани? Таке в Росії часто, це не стосується акторів, це стосується всіх, всі до всіх ставляться без поваги, усі намагаються себе поставити вище за інших, оператори вище акторів, сценаристи вище операторів, режисери вище сценаристів, продюсери вище режисерів, але може прийти прибиральниця баба Маша і поставити на місце режисера. Все залежить від того, як себе поставиш. Якщо над актором трусяться — він запросто може бути вище режисера, і модель поведінки може бути оберненою, просто штука у тому, що всі цю модель використовують. Хтось один починає користуватись «службовим положенням», і починається кругова порука. Один за одним актори показують прибиральникам, що вони вищі, прибиральники — режисерам, режисери — сценаристам. Панацея — тільки розвиток суспільства. Це Russia as it is. Україна, по суті, недалеко, з менш загостреними проблемами, але вони однаково відчуваються у всіх пострадянських республіках, які не навчилися рости.

На тій зйомці вечірки було страшенно зимно. З дівчатами мали знімати анальний секс. Дівчата перед зйомками завжди чистяться в душі. Просто сильним струменем в анальний отвір, тут немає нічого складного. У цьому є сенс біде, яке тонким струменем чистить тебе по-справжньому, а не так, як туалетний папір. Але одна з них на це забила, і для всіх інших зйомки перетворились на пекло. Це був якийсь абсолютний абсурд і жесть. Нас підганяли, не зважаючи на те, що ми і так уже прочекали кілька годин на початок зйомок. Дівчина, що знімалась разом зі мною на фоні, була у стосунках з хлопцем, який трахав цю брудну тьолку. І ця нещасна дівчина в коротких перервах мала ставити своєму хлопцю член. Мене мало не нудило. Вау, це, напевно, один з найогидніших епізодів, що траплявся зі мною в житті, і, хоч мене це безпосередньо не стосувалося, — я була абсолютно знищена цією зйомкою. Всі були не раді, але я б зупинила зйомку, а їм було нормально.

Порно часто асоціюється з примушенням до неприємних речей. Але ніхто нікого на цій зйомці не примушував, кожен актор міг це зупинити це все, але ніхто не сказав ні слова, бо всі знали, на що вони йшли, що знімає Ніка, і повертались зніматись до неї знову і знову. В подібні моменти відчуваєш, що, може, це з тобою щось не так, може, якісь комплекси, якщо всім це підходить, а ти «вередуєш», але це був точно не той випадок, це була остання крапля.

Крім того, там іще й було страшенно брудно. На будинку, який зняли для зйомок, явно зекономили, там з самого ранку зламався душ. Неможливо було помитися. Це був найжахливіший досвід, чорний день, хотілось плакати від втоми і несправедливості. Там був цей Григорій, мудак, від якого я не так давно відмовилась. Я не знаю, як нас знову поставили на майданчик разом. Агент, мабуть, вважав, що коли я з ним безпосередньо не знімаюся, то можна ставити, нічого страшного. Але мене нудило від одного його вигляду. Коли він почав до мене лізти під час зйомок — я просто їх зупинила і сказала, що на це не підписувалась. Звісно, режисер зупинила зйомку, переговорила з ним, і нічого не відбулося. Але вся ця історія поставила свою зарубку на моїх неймовірно радісних історіях із Санкт-Петербурга. З жінками-режисерками взагалі значно краще працювати, вони більше розуміють і відчувають. Але з Нікою я більше не знімалася. Вона, насправді, чудова жінка, з якою приємно вести дискусії, і в нас навіть досить споріднене почуття гумору, але як режисер вона просто витискає усе, що може, зі своїх акторів, і перетворює знімальний майданчик на якийсь треш і погром.