Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Прага

Я їхала з Будапешта в Прагу у сидячому вагоні. Лежачі просто розібрали, не було місць. Довелося всю ніч сидіти. Там я познайомилась з африканцем Джо з Гани. Він такий самий янгол, що взявся нізвідки і пішов у нікуди. Усю дорогу він мене каучив і мотивував. Він приїхав вісімнадцять років тому з Африки, працював якимось будівельником, почав з найбруднішої роботи, а тепер керував цілою групою будівельників, принаймні так він мені розповідав, я не знаю, чи було так насправді, чи йому так хотілося б. Усю ніч він розповідав про те, що я маю бути сильною, закріпитись десь в ЄС, не розпилюватись на подорожі і вкалувати, тоді на мене чекає світле і радісне життя. Я, звісно, йому не розповідала, чим займаюсь. Він сів скраю і запропонував, аби я витягнула ноги на нього, я трішки поспала, а він масажував мені ноги. Так я доїхала до Праги, другої порностолиці Європи.

Тоді, 3 березня, я вже записала до щоденника, що готова розповісти тобі про свої зйомки. Більше того — я відчувала, що маю це зробити, це було наділено якимось особливим сенсом, мало якусь «космічну ціль», це начебто було ні про що, я не могла цього пояснити, але знала: зараз я просто маю зробити те, що відчуваю, а наслідки все розставлять на свої місця. Я тільки почала справжню кар’єру, але мене це страшенно надихало і хотілося з тобою поділитися. Минуло ще три тижні, і це таки сталося, ми зустрілися в Києві і довго ходили по центру, ти багато питав, я багато відповідала. Як я й очікувала, ти це сприйняв як щось таке, цілком звичне, не придав цьому так багато уваги, як придає безліч людей звідси.

У Празі я прийшла на відому студію «ЛегалПорно». Взагалі з чехами на зйомках у мене не дуже склалося, хоча, звісно, було декілька винятків. ЛП — це студія, яка давить актора. Вони знімають бридотні речі. У них важливо, аби дівчинка виглядала якомога більш беззахисно, а чуваки — як монстри. Це їх жанр, досить гидкий. Я їхала на чеському трамваї, такому ж, як ходять у Києві, тільки йшов він майже безшумно, дуже тихо. Я довго не могла знайти цю студію. В них знімальний майданчик серед якихось складів, на окраїні Праги. Це величезний ангар без стін і занавісок. Там усе і знімають, і монтують одразу. В них по три сети в день, купа роботи.

Мій перший знімальний день почався з переляку. На майданчик зайшов такий величезний перекачаний татуйований хлопець, я подивилась на нього і злякалась. Було відчуття: «Заберіть мене звідси». А він виявився зовсім не агресивним і тихим. За сюжетом я кончена німфоманка і сама до нього клеюся, а він просто сидить, лежить і майже нічого не робить.

Мене поселили в готелі з Дашею з Москви, і зйомки у нас були щодня аналогічні. Ми з нею спали в одному ліжку, хоча в нас нічого так і не було. Порноакторки, яких я зустріла, — це дуже часто найбільш асексуальні люди з усіх, яких я знаю. Ти бачиш просто на зйомках, як у їх очах горять долари, а секс їх не цікавить. І Даша тут саме заради грошей. Чи я хотіла б з нею переспати? Можливо, вона приваблива, але зовсім холодна. Я навіть думала про те, що з дівчиною з ресепшн готелю у мене буде більше шансів, ніж із цією Дашею.

Звісно, я знаю багатьох, які знімаються не заради бабла. Вони мені подобаються. Пам’ятаю, як ти мені розповідав про берлінську організацію Fuck For Forest. Це цікава утопічна комуна. Вони трахаються і продають власне порно заради збереження лісу. Я про щось таке весь час думала, щоправда, з іншими цілями, а тоді почула про них.

Даша досить багато працює в ескорті, і там їй значно приємніше, ніж у порно. За її словами, у порно — важко, а ескорт дає набагато більше можливостей. Вона чимало розповідала про чоловіків, які знімають дівчат із ескорт-сервісу, роблять їм дорогі подарунки, ходять з ними на шикарні заходи, у ресторани, але разом з тим жінка не стає рабинею. У Даші було безліч разів, коли їй хтось не подобався своєю поведінкою і вона просто казала «пішов геть», і чувак ішов. Мені це імпонує значно менше — їхати до когось додому і на якийсь час попадати під повну його владу, без свідків і гарантій… ніякі гроші і подарунки того не варті. Даша каже, що вона ніколи не почувалася чиєюсь рабинею. Не знаю, наскільки вона щира у цьому. Так, секс-рабство, звісно, існує. Імовірність туди потрапити завжди є, але я чула тільки хороші історії, і ніколи — про забирання паспортів, зґвалтування чи примушування, тільки тому, що погані історії з поганим закінченням уже ніхто нікому не розкаже. Але я знаю, що це є, просто для себе я вивела правило: не ризикувати і не їхати до тих, про кого немає достатньої кількості позитивних відгуків від декількох перевірених знайомих.