Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Життя Сексуальності

Після історій з хлопцями з сайту я довго думала про важливу річ, про яку не задумувалась ніколи раніше. Я нічим не займалася, не працювала, час від часу розбавляла нудьгу, працюючи офіціанткою, знайомлячись так із людьми. Але ж офіціантки — це теж проститутки, що обслуговують клієнтів за чай. Вони не продають сексуальні послуги за визначенням, але що сексуальнішою є офіціантка, то краще задовольнить гостей — то більше чайових вона отримає. Це, зрештою, все, що нам варто знати про суспільство, у якому ми живемо, для того аби нарешті почати щось робити, принаймні з власним оточенням.

У якийсь момент я здивовано усвідомила, що сексуальність живе своїм власним життям. Це, напевно, почалося із чорношкірого, який був абсолютно неприємним мені як людина і був просто страшенно вправним у ліжку. Це повторювалось кілька разів. Я робила це начебто за гроші, але мені приносило задоволення це більше, ніж тоді, коли секс траплявся по закоханості, де були і спільні інтереси, і красива зовнішність, і навіть спільне почуття гумору. Сексуальність живе сама по собі, у неї свої критерії, і їй начхати, хто здається тобі візуально привабливим, дбайливим чи розумним, — з такими може виявитись нудно чи навіть неприємно у ліжку. І навпаки — вас може дратувати улюблена музика вашого партнера, в нього може бути дивний одяг чи неприємна поведінка, якісь абсолютно неприйнятні вам принципи, але в ліжку ви будете підходити одне одному настільки, наскільки взагалі можна собі уявити.

Я подумала про це, але швидко забула цю теорію. Згодом я не раз до цього поверталася. Думаю, що десь так і є. В нас живе безліч різних проявів нас самих, і ми завжди чимось жертвуємо. Це якщо коротко описати цінності і передати у кількох словах розмови того середовища. Ні, я їх абсолютно не засуджую, просто вони завжди жертвують одним заради іншого. Свободою і сексуальністю заради розкоші. Жінки більш правильні, релігійні, підкорені соціальним правилам і нормам, часто жертвують свободою і сексуальністю заради правильної і канонічної родини, заради схвалення соціуму і найвіддаленіших родичів своїх далеких друзів. Чи завжди вони хочуть цього? Не впевнена, я дуже мало знаю сімей, у яких батьки святкують успішний срібний чи, тим більше, золотий шлюб. Знаю кількох, і це не найкращі історії.

Виходить так, що суспільство бореться за цінності, які саме не в змозі підтримувати. Люди — не тварини, каже тобі суспільство, вони не можуть, як тварини, трахатися з ким попало. Люди вибирають собі партнера на все життя, кажуть у школі та інституті. Але ж можна використати це саме твердження і повернути його на сто вісімдесят градусів. Люди — не тварини, це які-небудь птахи-носороги чи чаплі вибирають собі партнера на все життя. Коли кидаються такими узагальненнями — «люди не тварини», мені завжди хочеться запитати: «Чи добре ви вчили зоологію?» Так, звучить це дуже романтично, але ж люди не птахи, не вміють літати, не серуть під час споживання їжі, бо мають шлунок, у якому все значно довше перетравлюється, є мозок, у якому постійно триває і кипить розумовий процес. Кожна людина змінюється, живе своїм життям, і тільки люди, що починають жити чужими життями, здатні на вічний союз. Або слабкі люди, що вміють пристосовуються до інших, або безмежно сильні у своїх дипломатичних навичках, люди, що здатні передбачити будь-який сімейний теракт і конфлікт, уникнути найменшого зіткнення, тому, хоч як це парадоксально, тільки найсильніші і найслабкіші здатні дожити до золотого шлюбу, пройти крізь усе, перемогти або прогнутися. Що ж робити з усіма іншими? А всі інші будуть грішити. Все життя зраджувати, соромитись, вдавати з себе когось іншого, брехати і прикидатися, замовчувати свою суть, впадати в депресії від того, що вони «неправильні», не такі, якими мають бути за суспільними канонами.

Сексуальність — поза канонами, вона не підкорюється ні наказам мозку, ні наказам зовнішнього середовища. Мені дуже сумно, що більшість людей не експериментують, не пробують спати з різними типажами людей, аби виявити для себе найбільш правильний. Я не впевнена, що усі люди до такого готові, тому абсурдно було б засуджувати тих, хто не вміє давати волю своїй сексуальності. Мені дивно, коли мої думки хтось сприймає за догми. Ні, я можу помилятися. Але досвід мені підказує, що моя сексуальність живе паралельним життям. Вона — не я, і я готова виводити її погуляти.

Не знаю, як тобі про це сказати. Напевно, це буде звучати як заклик до вступу до моєї секти. Я знаю, що таке секти і як вони схиляють до себе слухачів через історії власного успіху, історії свого просвітлення. Думаю, це можна сказати, бо я не збираю власну секту і не записуюсь у новочасні пастори. З іншого боку — це, напевно, неприємно тим, з ким я провела стільки часу разом. Коротше, тоді я ще вела лік своїх партнерів. У щоденнику. Я записувала й описувала всіх, в мене детально були описані враження, які залишилися, емоції, які я отримала. І от у мене був такий «топ». Я ніколи не займалася сексом для кількості, в мені ніколи не було ніякого спортивного інтересу, але я завжди хотіла записувати все. Просто чоловіки — це були мої подорожі і мої відкриття. Скласти з людей топ мені допоміг щоденник, я просто перечитувала усі записи і вирішила їх систематизувати. Більшість із цієї десятки кращих чоловіків у ліжку — нічого спільного зі мною не мають взагалі. Ми дуже різні люди, але нам неймовірно добре трахатися.