Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Японці

У мене був лише один сет з японцями. Хвилин сорок. Це було настільки смішно, що я не могла сконцентруватися на зйомках. Вони хотіли, аби я постійно говорила, що люблю зніматися з японцями і що мені подобається японський член. Ці кілька фраз ми перед зйомкою розучили, і я мала повторювати це японською. Вони хотіли, аби я грала дуже сором’язливу і цнотливу дівчинку, а під час сексу зображувала якийсь мегазахват і перелякано кричала під час проникнення. Це типовий японський стиль порно. Європейці, навпаки, люблять, аби все виглядало натурально, без захвату, без очей, які вилазять з орбіт, і відкритого від захвату рота, а японці — побільше експресії, побільше фальшивої гри.

Мені розповідали, що вони так і в житті сексом займаються.

Зрештою, порно має свій вплив на сексуальне життя багатьох мешканців цієї планети. Порно для більшості — це методичка. Люди наслідують цій методичці, і добре, якщо це якесь живе і якісне порно. Проте у більшості країн сексуальна освіта досі відсутня.

Не секрет, що порно — невичерпне джерело інформації для підлітків. Так, воно заборонене, але хто може його реально перекрити навіть у найбільш радикально-мусульманській країні? Є дві держави, де немає Інтернету і де не дивляться порно, — це КНДР і Бутан, — а також іще кілька африканських і океанських племен. А решта?

У закомплексованого підлітка, який боїться знайомитись із дівчатами, перегляд порно може перерости у залежність. Порно справді її викликає, принаймні на певний час. Але це не важкі наркотики, не алкоголь і навіть не цигарки. Колись хлопчики носилися з паленими журналами «Плейбой» і тихенько дрочили на них у туалетах, передаючи їх із рук у руки. Чи ці журнали викликали залежність? Так, але тільки на певний період, вони були лише ілюстративним матеріалом у період статевого дозрівання. Тепер матеріали значно доступніші та інформативніші — от і вся різниця.

Японці після закінчення сету подарували цукерочки у формі суші і якісь японські креми. Це все було турботливо загорнуто у якийсь подарунковий японський пакетик. Це все було дуже не по-європейськи. Вони, як прибульці, з’явилися на знімальному майданчику і зникли.