Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Збоку

Втім, мене ніколи не покидало одне відчуття. Я пам’ятаю його завжди — і тоді, і зараз. Відстороненість. Це іноді так, наче ти сам собі снишся і дивишся на все, що відбувається з тобою, зі сторони і от, навіть вчиняючи якісь дії, навіть коли взаємодієш із соціумом, бачиш себе збоку. Тоді я дивилася на свою школу збоку, відсторонено, не заглиблюючись у процес, а навпаки — наче спостерігала за матчем з трибуни.

Відстороненість була завжди соціальною, але не тактильною. Мені завжди надзвичайно важливими були доторки. Якимось чином я виростала дуже тактильною. Бабуся мене привчила до своїх рук, вона робила просто неймовірний масаж, чуттєвий і розслаблювальний. Вона ніколи б не подумала, що настільки сильно увійде в мої особисті стосунки.

Тоді у суспільстві фактично вважалося, що масаж — це синонім проституції. Так і досі безліч людей думає, мені здається. Але я привчала усіх своїх хлопців, щоб робили мені масажі, як бабця, за її рецептом.

З Андрієм ми разом переїхали до Києва. Це місто видавалося мені безрозмірним, я страшенно любила тут гуляти. У Києві відчувався якийсь смак свободи, якого не вистачало вдома. Андрій пішов працювати на комп’ютерний склад. Там працювало саме бидло. Під його впливом він змінювався на очах. Його погляди трансформувалися у строгій відповідності до бидла, з яким він працював. Якось ми зібралися разом із його співробітниками. Я сиділа і слухала. Вони обговорювали Беркову. Я не любила порно, але мене обурювала їх позиція. Беркова саме тоді була учасницею російського реаліті-шоу «Дом-2», і з нею там стався секс-скандал. Відео, на якому вона займалася сексом з учасником передачі, потрапило у мережу. Хлопці називали її проституткою і говорили про те, що героєм програми став хлопець. Я не могла зрозуміти — чому? Чому дівчина, яка добровільно зайнялася сексом перед камерою з хлопцем, — жертва, принижена й опущена, а чоловік — безапеляційний переможець?

Таким став у нас і секс, і взагалі все. Андрій змінювався на очах. Я почувалась ніби зобов’язаною йому. Його перестало цікавити моє задоволення, моя безпека, мої оргазми. Я готувала йому сніданок перед роботою, у судочки складала обід, готувалась до його приходу ввечері. Він перетворювався на типового чоловіка на дивані з пивом перед телевізором, це все наче архетип з дитинства, воно насувалося на мене з такою швидкістю, як наслідки ядерного вибуху. Я не могла позбутися цього відчуття відстороненості, наче знову існувало дві половини мене. Одна — та, що в стосунках, а друга — стоїть, спостерігає за цим і крутить пальцем біля скроні.

Несподівано я закохалася. У стосунках із Андрієм нічого не змінювалося, ми жили у громадянському шлюбі, рутина нас обгризала і випльовувала, ми все менше розуміли одне одного, здається, й дедалі більше втомлювалися. Я йому зрадила. А далі — не могла мовчати і тримати це в собі, не могла не сказати. Андрій пробачив, але розраховував на моє повернення до звичної, прийнятної для суспільства моногамної моделі. Я мала повернутися в образ домогосподарки. І я намагалася, але не вийшло. Мені здавалося, що я перебуваю у стосунках, після яких, напевне, стають чоловіконенависниками і радикальними феміністками. Ми розійшлися.

Згодом я почала жити з іншим чоловіком, це були справді хороші стосунки. Таким можна собі уявити сімейне вогнище. Вони знову тривали три роки і під кінець просто набридли. Я видихлась. Саме тоді я відчула те, чого давно хотіла, я сьорбнула свободи. Здавалося, що це так просто, невже не можна було її отримати раніше?