Saint Porno. Історія про кіно і тіло

Чому я не люблю порно?

Більшість речей, через які я не люблю порно, насправді напряму з ним не дуже пов’язані. Думаю, те, за що я не люблю його, взагалі стосується не порно, а нашого суспільства.

Перше — це те, що зазвичай називається «догляд за собою», а я називаю безглуздим середньовічним катуванням. Епіляція тобто. Правда, це дивно, що коли ти в одному приміщенні з невідомими людьми, тобі світять в очі величезними прожекторами і ти займаєшся з красивим молодим хлопцем сексом — це суспільство трактує як щось огидне, принизливе, брудне. А коли ти йдеш на епіляцію, ти так само роздягаєшся перед незнайомою людиною в холодному кабінеті з яскравим світлом в очі, буквально розсуваєш перед нею ноги, а вона тобі робить дуже, дуже боляче, так, що іноді не виходить стримувати крики, ще і платиш за це гроші — і все це не має ні сенсу, ні користі, — то це вважається обов’язковою щомісячною процедурою, бо інакше ти «не поважаєш себе». Звичайно, ті, хто любить про це філософствувати, жодного разу це не пробували, а не завадило б для загального розвитку.

Але, будьмо реалістами, епіляції від більшості жінок вимагає не порно — там останнім часом навіть популярна «натуральність», — а суспільні норми. Часто ти чув про чоловіків, які не пішли на побачення, тому що їх майстер епіляції захворів і відмінив сеанс? А в жіночому середовищі такі історії гуляють всюди, нав’язливо натякаючи, що інакше неприпустимо і нема епіляції = нема сексу, стосунків, тебе ніхто не полюбить такою, яка ти є, поки ти не пройдеш це пекельне коло. Тож, як я і казала, порно тут ні до чого. Просто, скоріш за все, суспільство від мене не дочекалось би таких жертв, якби не зйомки. Більше того — саме через зйомки я прийшла до цього.

Друге. В Європі треба прокидатись на зйомки дуже рано. Я надто сова, і для мене це просто нестерпно. Але знову ж таки, порно — не щоденна робота в офісі. Населення цієї планети прокидається за розкладом, але більшість ненавидить свою роботу й отримує за неї копійки. Як на мене, це одне з найгірших насильств в законі над людським тілом. Та і взагалі, як писав Андрухович: «Нас не повинні зривати вранці будильники...»

Третє. Часто страшенно зимно. Буває, що ми знімаємось ранньої весни на вулиці і треба ходити в білизні, позувати, фліртувати з камерою, ти маєш виглядати впевнено і розкуто, але, коли тебе трясе від холоду, це доволі важко. Далі, вже коли починається секс, стає тепло, але цього ще треба дочекатись.

Четверте. Колись я була звичайною провінційною дівчинкою, яка фарбується навіть для того, щоб вийти з дому за хлібом. У Києві цієї звички я майже позбавилась, але для зйомок треба фарбуватися щодня і страшенно багато, тож я просто зненавиділа це і мене майже неможливо побачили з макіяжем у реальному житті. Тепер я не розумію тих, хто робить це добровільно. Нащо регулярно мучити обличчя шаром гриму, коли маєш можливість не робити цього?

П’яте. Ти згораєш. Згораєш за кілька годин зйомок як лампочка. Але я згораю на будь-якій роботі, де треба бути комунікабельною і зображувати інтерес там, де його нема. Треба спілкуватися, грати на публіку. Я згораю від екстравертів, які переважають у цьому бізнесі. Вони всі відкриті, позитивні і приємні, але я закрита, і мені треба зробити безліч зусиль над собою, щоб підтримувати спілкування, я дуже стомлююсь від цього.

Шосте. Це джек-пот, але багато хто сприймає це як постійну роботу, розслабляється і раптом залишається ні з чим. Можна загратись настільки, що витратиш усі гроші і здоров’я на пластичні операції, дорогу білизну, статусні речі та інший непотріб, а потім будеш жалітись на нехороше порно, яке тебе так надурило. Easy come — easy go. Хоча можна на ці раптові гроші відкрити власний бізнес, отримати освіту, вкластись у нерухомість або цікаві перспективні проекти, у власний розвиток. Історія знає багато і тих, і інших прикладів, достатньо загуглити «порноакторки на пенсії». Не можна жити одним порно. Так само як не можна жити чимось одним в принципі. Завжди треба мати запасний варіант і не розслаблятись.

Сьоме. Напевно, останнє. У порно жінка не виглядає і не поводиться так, як справжня жінка. Вона завжди щаслива, їй завжди добре, не буває боляче, хоч що б робив партнер, у неї ніколи не буває власних бажань, єдине бажання — задовольнити чоловіка. Модель стосунків, яку показують у порно, не можна переносити на життя, це поганий освітній продукт. Це як бойовики чи трилери. Треба розуміти, що це односюжетне кіно, як і бойовики, де кожен герой в останню секунду має знешкодити бомбу і застрелити негідника. Є студії, де знімають реальне порно, справжніх людей. Але таких мало, я б зробила саме таку.