Снаф

Розділ 2 Містер 72

Це був тупий план — притягнути троянди. Навіть не знаю. Щойно ти переступает поріг, як вони дають тобі брунатний паперовий пакет, як у супермаркеті, з номером на ньому, з якимось номером від одного до шестисот. Вони тобі: «Клади сюди свій одяг, малий». І дають тобі дерев’яну прищіпку з тим самим номером, намальованим чорною ручкою. Вони кажуть: «Прищепи її до трусів. І не загуби, а то не отримаєш свої манатки назад». Дівчина-організатор, вона носить секундомір на шнурку — він висить на грудях там, де має бути серце.

На стіні позаду столу, біля якого ти роздягаєшся, в них приклеєне оголошення, написане тією ж чорною ручкою, на брунатному папері, в ньому говориться, що кінокомпанія не несе відповідальності за цінні речі.

Інше оголошення повідомляє: «Користуватися масками заборонено».

У деякі пакети чоловіки складають свої туфлі, засунувши в кожен згорнуту шкарпетку. Їхній пасок туго скручений та вмощений в одну туфлю. Штані складені стрілочка до стрілочки та покладені на туфлі згори. Вони затискають свої сорочки під підборіддям, складаючи один до одного рукави, згортаючи комір та поли так, щоб лишити якнайменше зморшок. Їхні майки також складені. Краватка скручена та схована в кишеню піджака. Хлопці з гарним одягом.

Інші хлопаки стягають свої джинси чи спортивки жужмом, навиворіт. Свої футболки й балахони. Вони стягають свою спітнілу білизну та запихають усе це в пакети, а згори кидають свої смердючі теніски.

Після того як ти роздягся, дівчина з секундоміром бере в тебе пакет і ставить на підлогу, під бетонну стінку.

Усі довкола стоять у трусах та крутять у руках гаманці й ключі від машин, мобільники й усяку таку фігню.

Принести букет троянд, які вже зів’яли, і взагалі — просто ще одна фігня, щоб крутити у руках, — це було цілковитою тупістю.

Роздягаючись, я розстібував сорочку, і ця дівчина, що роздавала пакети, показує на мої груди — питає: «Ти збираєшся бути в цьому перед камерою?»

Вона тримає пакет, на якому виведено номер 72. Прищіпка висить на одній із паперових ручок. Мій номер. Дівчина з секундоміром тицяє вказівним пальцем мені в груди й каже: «У цьому».

Притискаючи підборіддя до грудей, я кошуся вниз, аж поки не стає боляче, але не бачу нічого, окрім мого хрестика, що висить на золотому ланцюжку в мене на шиї.

Я питаю, чи це проблема. Мій хрестик.

Дівчина тягнеться до мене з роззяпленою прищіпкою. Вона смикається вперед, щоб причепити її мені на сосок, але я відхиляюся. Вона каже: «Ми робимо це вже казна-скільки». Вона каже: «Ми навчилися стерегтися вас, біблійних фанатиків». З лиця вона здається старшокласницею, десь моїх років.

Дівчина з секундоміром розповідає, що коли акторка Кенді Епплз встановлювала рекорд із сімсот двадцять одним статевим актом, то вони використовували одну й ту саму групу з п’ятдесяти чоловіків для всієї зйомки. Це було в 1996-му, і Кенді зупинилася тільки тому, що поліція Лос-Анджелеса здійснила рейд на студію та зупинила процес.

Вона каже: «Щира правда».

Коли Аннабель Чонг ставила свій ранній рекорд, каже дівчина з секундоміром, провівши двісті п’ятдесят один статевий акт, то хоч на співбесіду і з'явилося вісімдесят чоловіків, та щось біля 66 відсотків із них не змогли досягти нормального стояка, щоб зробити свою справу.

Того самого року, 1996-го, Ясмин Сен-Клер побила рекорд Чонг трьомастами актами протягом однієї зйомки. Спонтанеус Екстазі побила цей рекорд п'ятистами п'ятдесятьма одним зляганням. У 2000-му акторка Сабрина Джонсон взялася за 2000 чоловіків, трахаючись доти, доки їй не заболіло так сильно, що асистенти змушені були покласти кригу їй між ніг, поки вона відсмоктувала в тих акторів, кого не встигла обробити. Коли в неї перестали приймати чеки на виплату авторського гонорару, Джонсон прилюдно заявила про те, що той її рекорд був підробкою. Вона провела якнайбільше п’ятсот статевих актів, а замість 2000 чоловіків на оголошення про кастинг відгукнулося всього тридцять дев’ять.

Дівчина з секундоміром вказує на хрестик і каже: «Не намагайся врятувати тут чиюсь душу».

Наступний тип біля столу, він стягає чорну футболку, його обличчя, руки і груди вкрити рівною брунатною смагою. Звисаючи з одного соска, поблискує золотом кільце. Волосся на його грудях укладене рівнесенько, кожна волосинка підрізана однаково, до розміру щетини. Дивлячись на мене, він каже: «Агов, друже…» Він каже: «Не рятуй її душу, поки мене не викличуть на мій крупний план, домовились?» І він так старанно підморгує, що півобличчя зминається довкола одного ока. Його вії такі довгі, аж здіймають вітерець.

Зблизька видно, що його лоб і щоки вкриті гладеньким шаром рожевого. Три кольори брунатної пудри, накладені довкола очей, збігаються в маленькі зморшки. Під однією рукою, між ліктем і засмаглими ребрами, цей хлоп тримає бганок чогось білого, можливо ще одяг.

З іншого боку столу дічина з секундоміром крутить головою, роззираючись довкруж. Вона запихає руку до передньої кишені джинсів, питаючи в мене: «Гей, проповідничку, хочеш купити трохи страховки?» Дівчина витягає маленьку пляшечку, в обхваті ніби пробірка, тільки коротша. Вона трусить пляшечкою, щоб заторохтіли сині пігулки, які лежать усередині. «Десять баксів за штуку, — каже вона і знову калатає синіми піґулочками в себе перед обличчям. — Не стань частиною тих 66 відсотків».

Чолов’яга з макіяжем, дівчина простягає йому пакет із номером 137 та питає: «Ви покладете свого ведмедика до пакунку?»

Номер 137 вихоплює білий бганок з-під руки та каже: «Містер Тото не якийсь там банальний ведмедик…» Він каже: «Містер Тото — автографічний гінчак». Він цілує іграшку та каже: «І ви не повірите, який він старий».

Набивна тваринка зшита з білого полотна: довге, схоже на сосиску тіло, з чотирма коротенькими полотняними ніжками, що стирчать униз. Згори причеплена голова з чорними очима-ґудзиками та відвислими полотняними вухами. По білому полотну всюди розповзлися написи, зроблені синьою, чорною та червоною пастами від руки. Літери з загогулинками, друковані літери. Деякі з датами. Цифрами. День, місяць і рік. Коли цей тип поцілував собаку, на ній лишилася червона пляма від помади.

Він тримає пса на згині руки, так, як тримають дитину. Іншою рукою він показує на написи. Підписи. Автографи. Керол Чаннінг, показує нам він. Бетт Мідлер. Дебі Рейнольдз. Керол Бейкер. Тіна Тернер.

«Містер Тото, — каже він, — уже в такому віці, про який я, на його місці, ніколи б не зізнався».

Усе ще тримаючи пляшечку з синіми пігулками, дівчина з секундоміром каже: «Ви б хотіли, щоб міз[6] Райт підписала вашого песика?»

Кессі Райт, повідомляє нам чоловік, його найулюбленіша зірка дорослого кіно з усіх часів. За рівнем майстерності вона далеко попереду всіх своїх колег.

Номер 137, він розповідає нам, як Кессі Райт шість місяців проходила назирці за ендокринологом, вивчала його обов’язки, досліджувала його поведінку та мову тіла, перш ніж зіграти доктора в новаторській порнокартині «Швидка допомога: вся купа в одну дупу». Кессі Райт витратила шість місяців на переписку з уцілілими в катастрофі та на вивчення судових документів, перш ніж з’явитися на знімальному майданчику мегаепічної стрічки для дорослих «Титанік: вся купа в одну дупу». В її єдиній фразі в діалогах, тоді, коли Кейсі Райт каже: «Ця посудина — не єдина леді, що піде на дно цього вечора…», її західноірландський провінційний акцент справді ідеальний, і він яскраво змальовує, наскільки жагучим мав бути груповий секс на палубі третього класу в останні миті найжахливішої в історії людства кораблетрощі.

«У “Швидкій допомозі”, — каже він, — в лесбійській сцені за участю двох пристрасних лаборанток, цілком очевидно, що Кессі Райт єдина з акторів, хто вміє правильно поводитися з гінекологічним дзеркалом».

Критики, каже номер 137, цілком заслужено зчинили галас довкола образу Мері Тодд Лінкольн, створеному Кессі Райт в епопеї про Громадянську війну «Театр Форда: вся купа в одну дупу». Пізніше перевипущеній під назвою «Приватна ложа». Пізніше переперевипущеній під назвою «Президентська ложа». Номер 137 каже нам, що завдяки розвідкам Кессі Райт у тій сцені, де її на пару дрючать Джон Вілкс Бут і Чесний Ейб Лінкольн, американська історія справді постає перед очима, наче жива.

Усе ще колисаючи свого полотняного собаку, чолов'яга питає: «Скільки за твої піґулки?»

«Десять баксів», — каже дівчина з секундоміром.

«Ні», — каже той. Він знову затикає собаку собі під руку та лізе в задню кишеню штанів. Витягти гаманця, він вивуджує з нього двадцять, сорок, сто доларів, кажучи: «Я маю на увазі, скільки за всю пляшечку?»

Дівчина з секундоміром каже: «Нахиліться, щоб я могла написати номер на вашій руці».

І номер 137 підморгує мені знову, його велике око здається ще більшим серед усієї цієї брунатної пудри, і він каже: «Ти приніс троянди». Він каже: «Хіба не чарівно?»