Снаф

Розділ 34 Містер 137

У студії парамедики калатають по голених грудях Бренча Бакарді, латекс їхніх рукавичок приклеюється, а тоді відривається з тріскучим звуком, їхні латексові долоні, замащені брунатним бронзером, відкривають очам мертву, синю шкіру Бакарді. Їхні руки, що стукають кулаками та ривками тиснуть на груди Бакарді, його червона, темно-червона кров з-під соска поплямила їхні рукавички. Поріз від бритви, його зголений сосок, більше не кровить.

Оператори нахилилися поближче, парамедики пітніють, їхні білі уніформи від пройми й до паска вологі та посірілі від поту, і Кессі Райт питає: «Ви це знімаєте?» Студійний фотограф знімкує загальні плани, спалах за спалахом, із усіх ракурсів, заливаючи все різкими ударами світла, від якого ми сліпнемо. Кліпаємо. Вдихаємо гаряче повітря, задушливе від поту, парфумів і сперми.

Кессі сидить навпочіпки на стегнах Бакарді, на щетині його поголеного лобкового волосся. Упершись обома руками в коліна, вона відштовхується, щоб піднятися. Привставши, вона знову ляпається вниз, але не надто швидко, не так швидко, щоб можна було не побачити, як усередині неї зникає синя, задубіла ерекція Бакарді.

Навіть мертвий, цей член усе одно величезний.

Золота середина в світі ділдо. На батарейках чи ручна. Мертва, як її рожева гумова версія під моїм ліжком. Як будь-які святі мощі в соборі. Тверда, як ряди її копій у термоупаковках, виставлені на продаж у магазині секс-іграшок. Тепер це колекційний об’єкт. Антикваріат.

Кессі Райт підіймає стегна і знову ляпається вниз, синій, неживий член виникає на мить і знову зникає, і вона каже: «Переграв мене… ти, хрін гівняний». Вони обоє вщерть залиті потом. Вона гупається піхвою вниз та гарчить: «Ти вкрав мою найкращу сцену, покидьок». З її очей по обох щоках струменять сльози, розмита туш та олівець для очей збігають павутинкою зморщок від очей до підборіддя, її обличчя розкреслене плетивом розгалужених, чорних тріщинок.

Один із парамедиків витискає з тюбика прозорий гель, намащує гель на маленьку кетчерську рукавичку. Крихітну, білу рукавичку. Тоді він тре цю рукавичку об іншу маленьку рукавичку, розтираючи гель по обох. З обох маленьких кетчерських рукавичок звисають дроти, що тягнуться до коробки, на якій сяють червоні вогники.

Парамедик, що розмащує гель, каже: «Готово!»

Інший парамедик відхиляється назад, подалі, не торкаючись Бакарді.

Маленькі кетчерські рукавички, насправді це кардіальні пластини. Серцевий дефібрилятор. Мільярд вольт електрики, готові шоком повернути Бакарді до життя.

Парамедик, що тримає пластини, кричить: «Готово, панянко!» — просто в скрушне, заплакане обличчя Кессі.

І Кессі підводиться, аж поки набрякла, синя ерекція не стає їхньою єдиною точкою дотику. Цей член, їхній єдиний зв’язок. Аж поки нагрубла голівка не вискакує з-поміж її змоклих статевих губ. Задерев’янілий, синій член все ще стирчить, тягнеться вгору, торкаючись Кессі, поки вона від'єднується від нього.

Парамедик з виляском приліпляє обидві пластини до провислих, зіпрілих грудей Бакарді, й хребет Бакарді вигинається, коли струм проходить через нього. М’язи його рук та ніг напинаються, чітко окреслені, гравійовані, різні шкіра натягнута й пружна. Від цього удару Бакарді знову стає молодим, у прекрасній формі, засмаглим, гладкошкірим та усміхненим. Його зуби сяють білизною. Його очі широко розчахнуті від шоку. Спалах фотографа та іскри розряду обертають Бакарді на мускулясте чудовисько Франкенштейна.

І в цьому спалахові Кессі Райт дивиться вниз, на Бренча Бакарді, повернутого до своєї весни, такого молодого, якими обоє вони колись були. На його блискуче повернення.

Може, це був суїцид, а може, її втомлені коліна просто підкосилися.

Цей жест був таким «ромео-і-джульєтним». Але, що б ви думали…

Достатньо однієї миті, щоб спаскудити решту свого життя.

З усім цим мільйоном вольт, що струмує крізь Бакарді.. з усіма цими камерами, які все ще знімають… Кессі Райт прохромлює себе цим високовольтним, електростільцевим, електрошоковим членом смерті.