Снаф

Розділ 28 Шейла

Може, за одну сигарету до того, як я привела до студії містера Бакарді, нашого замикаючого, міз Райт показує пальцем на склянку з апельсиновим соком. Манить мене пальцем, щоб я принесла їй склянку. Змахує рукою — раз-два-три, — щоб я принесла їй сік швидше.

Склянка з соломинкою, я приношу її. Пригинаю соломинку до її рота.

Міз Райт підгукує мене пальцем, щоб я нахилилася ближче. Так близько, що я чую запах її поту. Бачу сиві корені її білявого волосся. В один подих чую сморід загуслої сперми, схожий на запах відпливу. Її губи не зважають на соломинку, вони промовляють: «Я знаю». Вони шепочуть: «Я знала з тієї миті, коли ми зустрілися в кав’ярні». Тихо, ніби співає колискову, міз Райт каже: «Я трохи не закричала, так ти була схожа на мене…»

Щира правда.

Крутячи головою туди-сюди, тікаючи від трубочки, міз Райт розтягає в посмішку свою помаду: «Цитуючи того останнього молодого чоловіка… Я хотіла дати тобі нове життя».

Вона каже, що Ричард Бертон трохи не загинув, знімаючи в Мексиці «Ніч ігуани» з Авою Гарднер. У розпалі третьої дії Бертон мав перерізати мотузку, на якій була прив'язана жива ігуана, та дати їй утекти до джунглів. Звісно, він перерізав, але проблема була в тому, що ігуана провела довгі тижні з вічно п’яними Авою, Ричардом і Джоном Х’юстоном. Ящірка нікуди не побігла. Щоб зняти сцену як годиться, до ігуани підключили струм, і в ту мить, коли Бертон звільняв її, стукнули її 110-ма вольтами.

Біда була в тому, що Ричард Бертон усе ще торкався ігуани. Він узяв на себе весь заряд крізь ящірку й трохи не помер від електричного удару. Один із найвідоміших акторів світу й повзуча, луската, холоднокровна рептилія, засмажені ледь не до смерті одним і тим же ударом електричного струму.

Щира правда.

На цьому міз Райт посміхається: «Приємно тобі витратити всі ці гроші зі страховки…»

І перш ніж вона вимовить ще слово, я встромляю пластикову трубочку ій у рота. Просуваю її аж до задньої стінки горла. Затикаю відьмі рота, щоб вона змовкла.