Тарас Шевченко. Твори у п'яти томах. Том 2

«Добро, у кого є господа…»

Добро, у кого є господа,

А в тій господі є сестра

Чи мати добрая. Добра,

Добра такого таки зроду

У мене, правда, не було,

А так собі якось жилось.

І довелось колись мені

В чужій далекій стороні

Заплакать, що немає роду,

Нема пристанища, господи!

.

Ми довго в морі пропадали,

Прийшли в Дар’ю на якор стали;

З Ватаги[60] письма принесли,

І всі тихенько зачитали.

А ми з колегою лягли

Та щось такеє розмовляли.

Я думав, де б того добра,

Письмо чи матір, взять на світі?

«А в тебе єсть?» — «Жона, і діти,

І дом, і мати, і сестра!

А письма нема…»