СИЧІ

На ниву в жито уночі,

На полі, на роздоллі,

Зліталися поволі

Сичі.

Пожартувать,

Поміркувать,

Щоб бідне птаство заступить,

Орлине царство затопить

І геть спалить.

Орла ж повісить на тичині.

І при такій годині

Республіку зробить!

І все б, здавалося? — А ні,

Щоб не толочили пашні…

(Воно було б не диво,

Якби хто інший) на тій ниві

Сільце поставив. А то зирк!

Таки голісінький мужик

Поставив любо. Та й пішов

В копиці спать собі, а рано,

Не вмившися, зайшов

Гостей довідать… «Та й погані!

Усі до одного сичі,—

Оце тобі вари й печи!»

Щоб не нести додому

Таке добро, то повбивав,

А інших гратися оддав,

Приборканих, воронам,

І не сказав нікому.

[Друга половина 1848,

Кос-Арал]

Загрузка...