Як вчити іноземні мови? Розмовний рівень за дев’ять із половиною тижнів

Екватор

Для того щоб зважитися на щось, часом людина потребує лише вчасно почутого слова.

Нарешті настала субота. Для багатьох це був довгоочікуваний вихідний, але не для Антона. Ще тиждень тому Дмитро розповів йому про Клуб любителів іноземних мов, зустрічі якого регулярно проходили в одному з університетів міста. Саме сьогодні учасники клубу, які досягли значних успіхів, проводили ряд майстер-класів, і Антон вирішив обов’язково туди сходити.

Учасників зустрічі та гостей зібралося чимало. Там були як професійні викладачі та перекладачі, так і новачки, що тільки взялися за підкорення мовної вершини. Антон вибрав зручне місце і приготувався отримати дозу натхнення та корисної інформації.

Промовці ділилися своїми методиками опанування іноземних мов, кожна з яких вважалася по-своєму унікальною, але, як потім з’ясувалося, основні їх принципи у всіх були однакові. І, на подив Антона, виявилося, що це саме ті принципи, якими він успішно користувався вже не один тиждень. Вони дещо різнилися назвами та визначеннями, але їхня суть від цього не змінювалась. Ішлося насамперед про справжню зацікавленість, важливість регулярних занять, комплексний підхід і самодисципліну.

«Дуже хочу вивчити мову, але бракує часу. На роботі завал, вдома ремонт. Ось коли все закінчиться та з’явиться вільний час, тоді почну вчити! Так от, якщо так думати, то час ніколи не з’явиться. Час можна тільки організувати! Чекати, коли він знайдеться, — це як чекати, коли ви знайдете сто доларів на вулиці», — ці слова одного з учасників заходу змусили Антона згадати багато випадків, коли він сам користувався подібними відмовками. «Цікаво, але відколи почав вивчати французьку, в мене чарівним чином знаходиться час на заняття, і це не перешкоджає ані основній роботі, ані тренуванням у спортзалі!»

Ще один промовець сказав: «Багато хто думає, що іноземну мову їм опанувати не дано, вважають, що не мають до неї анінайменших здібностей. І це хибна думка! Будь-яка людина, що змогла вивчити рідну мову, за замовчуванням здатна опанувати будь-яку іншу мову. Адже механізм вивчення іноземної мови такий самий, як і рідної».

«А й справді, — думав Антон. — Більшість моїх друзів саме так і вважає, а сам я лише місяць тому був певен, що іноземна мова — не для мене. А виявилося, що це зовсім не так!» Раптом молодик згадав про Софі, і йому страшенно закортіло знову почути її голос.

Майже кожен учасник клубу говорив про ключову роль мотивації, сильне бажання вивчити мову. Коли один із них запитав присутніх, хто і з якою метою свого часу зайнявся мовою, то виявилося, що причини у кожного були свої, іноді дуже незвичайні. Наприклад, одна дівчина, щоб отримати роботу своєї мрії, вказала в резюме, що добре знає німецьку, хоча з цією мовою була знайома дуже поверхово. От і довелося в екстреному режимі вивчити німецьку мову до необхідного рівня.

Також говорили про те, що для досягнення якнайшвидшого результату важливо зануритися у відповідний мовний простір. Якщо немає можливості виїхати за кордон, то можна створити навколо себе мовне середовище, не залишаючи звичного оточення: переглядати фільми іноземною мовою, слухати пісні, читати книги, відвідувати розмовні клуби та спілкуватись у соціальних мережах з носіями мови. А ще можна перекласти інтерфейс свого мобільного телефону на мову, що вивчається, і по можливості цією ж мовою вести листування з однодумцями. Навіть дуже зайняті люди за бажання можуть знайти для цього час, наприклад, по дорозі на роботу, бігаючи вранці, вдома, не відриваючись від прибирання чи миття посуду. У ці дорогоцінні хвилини можна надіти навушники і слухати діалоги або тексти мовою, що вивчається. А ще повторювати нові слова та вислови, коли їдеш у транспорті, чи просто слухати пісні улюбленого закордонного виконавця. Антон погоджувався з усім почутим, оскільки вже встиг переконатися у простоті та ефективності цих рекомендацій. І справді, якщо є щире бажання — час можна знайти завжди!

Ще один учасник наголосив на важливості самодисципліни та планування при самостійному вивченні мови. Цей процес потрібно планувати заздалегідь, поетапно, чітко уявляючи собі, який результат ти хочеш отримати. Треба одразу визначитися, де і чим конкретно займатимешся. Тобто якщо по дорозі на роботу є можливість приділити час прослуховуванню тексту або повторенню слів, то заздалегідь потрібно подбати про те, щоб у вас із собою були відповідні матеріали. Якщо передбачається довге очікування в черзі або тривала поїздка, цей час також можна витратити з користю.

З бажаним результатом також потрібно визначитися заздалегідь. Якщо через півтора місяця має відбутися важлива ділова зустріч із закордонними партнерами, то мету належить сформулювати так: «До 15 липня я вільно спілкуватимуся на тему бізнесу, використовуючи всю базову лексику, пов’язану з діяльністю нашої компанії, а також добре розумітиму своїх співрозмовників». Цю мету варто записати, носити запис із собою і перечитувати якомога частіше, уявляючи при цьому, як же добре ти почуватимешся 15 липня, невимушено спілкуючись з іноземними гостями. А щоб досягти цієї мети, потрібно розбити її на мініцілі та продумати конкретні дії щодо їх утілення. У кінцевому підсумку виходить щоденний план роботи, якого потрібно буде дотримуватися зазначені півтора місяця. Знову все зводиться до сильної мотивації та самоорганізованості!

До того ж наш герой дізнався, що вивчення кожної наступної мови вимагає приблизно вдвічі менше часу, сил і енергії, і вже поставив собі ще одну мету — довести свою англійську до пристойного рівня!

Найголовніше, що Антон засвоїв сьогодні, — чітке розуміння того, що кожна людина здатна вивчити будь-яку мову, не гаючи на це довгих років. А ще виникло величезне бажання поспілкуватися із Софі. Він не розумів, де взялася та рішучість, але збирався написати дівчині просто сьогодні. Йому і справді нема чого втрачати!

Повернувшись додому і повторивши слова з відділення «сьогодні», Антон потягнувся до верхньої шухляди свого стола і дістав звідти візитівку Софі. Останні кілька днів йому дуже хотілося їй написати. Він іноді брав візитівку в руки, уважно розглядав електронну адресу, вказану на ній, але написати не наважувався. Почасти Антону заважав острах перед цією незвичайною дівчиною. Але основна проблема полягала в тому, що він усе ще соромився своєї французької, на його думку, поки що дуже далекої від досконалості.

І він на кілька хвилин замислився: його словниковий запас уже давно перевищив ті п’ятсот слів, які, за словами Дмитра, потрібні для розмови на базовому рівні. Граматика його більше не лякала, навпаки, стала улюбленою частиною щоденного домашнього завдання. А аудіокурс був постійним супутником і вдома, і на роботі. Згадавши про всі свої мовні досягнення, найголовнішим з яких була розмова з паном Бенуа, Антон таки зважився написати повідомлення Софі, ретельно добираючи слова. Майже кожне слово перевіряв за допомогою словника. Він кілька разів все переписував, міняв місцями речення і врешті-решт у нього вийшло таке:

Bonjour, Sophie! Tu ne te souviens pas de moi peutêtre. Je suis Anton du département des ventes. J’ai fais ta connaissanceà l’exposition il y a un mois. Je voulais juste te dire que ta présentation a été excellente, je l’ai beaucoup aimée. Je serais heureux de t’entendre encore une fois. Здрастуй, Софі! Ти мене, мабуть, не пам’ятаєш. Це Антон із відділу продажу. Ми познайомилися місяць тому на виставці. Просто хотів сказати, що ти чудово виступила, мені дуже сподобалася твоя презентація.

«Твій голос досі лунає у моїй голові», — хотів було додати Антон, але вчасно зупинився.

Перед тим як натиснути «надіслати», він ще кілька разів перевірив своє повідомлення. Молодик майже не сподівався на відповідь, та однак хотів підстрахуватися.

На подив Антона, через сорок хвилин надійшла відповідь, майже всі слова якої були йому зрозумілі:

Salut! Oui, je me souviens de toi. Merci pour le compliment! Je n’attendais pas que quelqu’un retiendrait si bien le sujet ennuyeux de ma présentation. Quoiqu’il faut dire que j’ai fais tout mon possible. Paraîtil que ton français s’est amélioré un peu? :) Вітаю! Так, я тебе пам’ятаю. Дякую за комплімент! Не сподівалася, що нудна тема моєї презентації виявиться для когось такою цікавою, що навіть запам’ятається. Хоча, варто зізнатися, я старалася. Мені здалося чи твоя французька поліпшилася? :)

Софі його пам’ятає! Антон нетямився від радості. Він заходився одразу схвильовано набирати відповідь:

Je me suis inscrit au cours de français juste au jour de notre connaissance. :) Я записався на курси французької мови у день нашого знайомства. :)

Антон знову кілька разів перевірив повідомлення, звірився зі словником і лише після цього натиснув кнопку «надіслати».

Quelle coïncidence intéressante! Який цікавий збіг!

«Так, збіг… Якби вона тільки знала…» — тільки-но встиг подумати Антон, як отримав нове повідомлення.

Excusemoi, je serai occupée maintenant. On parlera plus tard. Trouvemoi dans Skype, on pourra communiquer beaucoup plus à l’aise. Tu vas en même temps perfectionner ton français. :) Ca m’a fait plaisir de t’entendre. Вибач, я зараз буду зайнята. Поговоримо пізніше. Знайди мене у скайпі, там буде набагато зручніше спілкуватися. Заодно попрактикуєшся розмовляти французькою. :) Буду рада тебе чути.

Він одразу ж відкрив скайп і відправив Софі запит на додавання до списку контактів. Антон не тямився від радості, і це можна зрозуміти. Вона його пам’ятає! І, що важливіше, вона йому рада! Молодик із нетерпінням чекав на продовження спілкування; його охоплювало приємне хвилювання, як перед першим побаченням. Щоб якось відволіктися, Антон зателефонував Дмитрові, прагнучи розповісти про сьогоднішні враження від клубу поліглотів, а заразом домовитися про зустріч, якщо Дмитро матиме час.

— Ти сьогодні маєш такий задоволений вигляд! Вигідний контракт чи так сподобалось у клубі поліглотів? — при зустрічі Дмитро зауважив надзвичайно піднесений настрій Антона.

— Та ні, — зніяковів Антон, — скоріше, особисті причини...

— Я чомусь так і подумав, — промовив Дмитро. — Давно тебе не бачив таким радісним. І хто вона?

Антон вирішив, що час відкрити наставникові, що ж насправді спонукало його взятися за французьку. І він розповів йому історію про коротке знайомство на виставці і про те, що відтоді Софі не йде йому з голови.

Дмитро з усмішкою вислухав Антона і несподівано сказав:

— Я щось подібне припускав, тому й почав тобі допомагати. Розумію тебе, як ніхто інший. Адже з цієї ж причини двадцять років тому я вивчив німецьку.

— Ви? Вивчили німецьку заради дівчини?! — вражено перепитав Антон. Його співрозмовник явно не справляв враження романтика.

— О, це була незвичайна дівчина, схожа на ангела. Прекрасні блакитні очі, розкішне світле волосся, бездоганні манери, і до того ж ми якимсь дивом розуміли одне одного навіть без знання мови. Причому німецька мені на той час не подобалася, і я, як багато інших, вважав її негарною та грубою мовою. Якби не Стефані, я б ніколи її не полюбив і не вчив би. А завдяки дівчині вже за три місяці ми могли спілкуватися практично на будь-які теми.

— І як ви познайомилися? — поцікавився Антон.

— Її батьки приїхали до нашого міста по роботі. Вони мали річний контракт. А оскільки Стефані дуже любить подорожувати, вони взяли її з собою.

— То як же вам вдалося так швидко вивчити німецьку? — запитав майбутній поліглот.

— Це було не дуже складно, мій друже. Ти вже сам встиг оцінити значення сили мотивації. Я був дуже закоханий у Стефані, а нашу мову вона знала ще гірше, ніж я німецьку. І куди діватися? Вивчив. Щоправда, всі три місяці буквально не випускав підручник німецької з рук.

— А яку методику використовували? — поцікавився Антон.

— Знаєш, двадцять років тому я зовсім не тямив, як правильно вивчати мову. У мене був досвід в опануванні лише однієї мови — англійської. Тому я не робив багато з того, що зараз раджу тобі, або робив, але неправильно. Опановуючи німецьку, я вчився на власних помилках. Але такого ж результату можна було б досягти, докладаючи менше зусиль і витрачаючи менше часу. Наприклад, я не приділяв тоді належної уваги повторенню слів, тому часто доводилося починати вчити їх заново. І діалоги німецькою мовою я слухав неправильно, бо просто слухав, а не повторював. До того ж приділяв багато часу зубрінню правил, замість сконцентруватися на прикладах. І спочатку соромився говорити зі Стефані німецькою, як дива чекаючи дня, коли моя мова поллється, наче гірський струмок. Добре, що вчасно подолав певну свою недолугість, інакше б дівчина не стала моєю.

Дмитро із захопленням розповідав про той далекий і прекрасний рік, проведений зі Стефані. І про те, як після її від’їзду вони продовжили листування, завдяки чому їхні теплі стосунки дедалі міцнішали, а німецька Дмитра з кожним листом дедалі вдосконалювалася. Антон із подивом слухав свого наставника і не міг повірити, що така людина, як Дмитро, могла колись соромитися говорити іноземною мовою.

— А ви ще бачилися після того, як вона поїхала? — спитав заінтригований Антон.

— Я тобі навіть більше скажу… — загадково всміхнувся Дмитро. — Тепер я щасливий бачити її щодня, коли приходжу додому…

Ця відверта історія вразила Антона, адже раніше Дмитро ніколи не розповідав, що його дружина — іноземка.

Коли Антон повернувся додому, то першим ділом увімкнув комп’ютер. У скайпі на нього чекало повідомлення:

Salut de nouveau! :) Comment s’est passé ton soir? Si tu as le temps, on peut contacter aujourd’hui. І знову привіт! :) Як пройшов вечір? Якщо маєш час, можемо сьогодні поспілкуватися телефоном.

Він дуже зрадів цьому повідомленню. Було не надто пізно, й Антон побачив, що Софі у мережі. Він трохи хвилювався, але цього разу не тому, що соромився своєї французької. Ця дівчина, з якою вони бачилися лише раз у житті, сама того не підозрюючи, вже цілий місяць займала більшу частину його думок. І тепер, коли у нього з’явився шанс ближче з нею познайомитися, він нізащо не хотів його проґавити. «Ну добре, пора!» — твердо сказав собі Антон і, намагаючись вгамувати своє хвилювання, натиснув кнопку виклику.

Так відкрилася нова хвилююча сторінка Антонового життя…