Як вчити іноземні мови? Розмовний рівень за дев’ять із половиною тижнів

Тиждень 9. То з чого ж починати вивчення іноземної мови?

З мовами ви всюди вдома. Едґар де Валь

«То з чого ж починати вивчення іноземної мови? І яка методика найкраща?» Останнім часом Антон часто замислювався над цими питаннями. Впродовж двох місяців він познайомився з багатьма людьми, яким за відносно короткий термін вдалося опанувати іноземну мову, а то й не одну. Причому це були звичайнісінькі люди, що, як і він сам, не мали якихось виняткових здібностей до мов.

Якийсь час тому це неабияк вразило б Антона. Адже йому не вдалося вивчити французьку мову ні в школі, ні в інституті, хоча і часу було достатньо, і викладачів він мав непоганих. Йому завжди здавалося, що опанування мови — це дуже складний і тривалий процес, що це справа далеко не для кожного. Але тепер він розумів, що нічого складного в цьому немає, що це як навчитися користуватися комп’ютером. Адже, виконуючи певну послідовність дій, будь-яка людина, незалежно від віку та освіти, може досить швидко почати працювати на ньому.

Вкотре занурившись у свої роздуми під час обідньої перерви, Антон не помітив, як до його столика підійшов Дмитро.

— Привіт поліглотам! Не заперечуватимеш, якщо я складу тобі компанію? — запитав він, широко посміхаючись.

— Авжеж, ні, завжди радий цьому! — вигукнув Антон. Його дивувала Дмитрова дивовижна здатність з’являтися в потрібний момент. Тож, користуючись можливістю, спробував укотре знайти відповіді на свої запитання.

— З чого ви зазвичай починаєте вивчати нову іноземну мову? — поцікавився майбутній поліглот.

— По-різному буває. А як сам гадаєш, з чого треба починати?

— Мабуть, із найпростішого. З алфавіту?

— Ось із алфавіту я якраз ніколи не починаю, — відповів Дмитро. — Про багато методів навчання я дізнався від своєї дитини. Виявляється, діти — добрі вчителі. Вони ніколи не починають вивчати рідну мову з алфавіту, це неприродно. Навіть про його існування вони дізнаються незадовго до школи, коли самі вже здатні досить швидко розмовляти. Згоден?

— Згоден, але ж ми вже не діти, тому й методики мають бути різними, — спробував заперечити Антон.

— Мають, але не так кардинально, як вважається. Просто багато людей плутають букви зі звуками. Це різні речі. І на початковому етапі вивчення мови знати порядок літер в алфавіті не обов’язково. Звичайно, зручно, коли ти знаєш назви букв, тоді викладач може підказати тобі, як правильно написати те чи інше слово. Але акцент потрібно робити не на алфавіті, а саме на звуках. А сам алфавіт можна вивчити згодом, у процесі. На перших заняттях не варто витрачати час на те, чого діти навчаються тільки ближче до школи. Але насправді, перед тим як починати активно займатися мовою, бажано зробити ще один крок. І цього також можна навчитися у дітей. Що вони роблять у перший рік життя?

— Нічого, адже вони не вміють розмовляти.

— Так, багато хто вважає, що мова — це лише «говорити», однак насправді мова — це ще й «слухати». Ось саме цим діти і займаються кілька місяців перед тим, як промовити своє перше слово.

— Чи не хочете ви сказати, що іноземну мову потрібно цілий рік слухати, перш ніж почати її вивчати?

— В ідеалі було б непогано. Є навіть така методика навчання гри на музичному інструменті. Коли дитину приводять до музичної школи, їй дозволяється лише слухати твори, але до музичного інструменту не підпускають. І лише через кілька занять, коли дитина багато разів почує одне й те саме, коли вона буквально напам’ять вивчить музичний твір і сама попроситься до музичного інструменту, тільки тоді можна дозволити їй починати грати. І ти знаєш, такі діти роблять приголомшливі успіхи.

Але, як ти розумієш, слухати іноземну мову цілий рік ніхто не буде, і я також. Тому всі етапи, які проходять діти, треба подолати за коротший термін. Особисто я зазвичай дію так. Якщо в мене є для цього час, то впродовж тижня-двох я просто звикаю до звучання мови, яку хотів би вивчити. Я вмикаю вдома пісні цією мовою, слухаю діалоги. Виділяти для цього спеціально час не варто — досить просто прослуховувати вдома певні записи, займаючись своїми звичними справами. Іноземна мова завжди звучить у мене в машині, поки я добираюся до роботи. У такий нехитрий спосіб я даю своєму вуху звикнути до звучання, до мелодики нової мови. У кожної мови є свій ритм, і його потрібно відчути. Але коли я вчив іспанську, я пропустив цей етап, тому що мені потрібно було знати базові фрази через два місяці, тобто я не мав часу на таку розкіш. Якщо ти не знехтуєш цією порадою, тобі буде набагато простіше поставити правильну вимову, оскільки твій слух з самого початку налаштується на правильне звучання. Тож, коли ти вимовлятимеш нові звуки, то відразу розумітимеш, де фальшивиш. А правильна вимова подарує тобі відчуття комфорту під час роботи з новими словами. Як бачиш, все взаємопов’язане. Однак якщо ти відразу заучуватимеш слова з неправильною вимовою, то змінити звичку буде важко.

— Ось чому ви мені порадили насамперед знайти фонетичний курс! — вигукнув Антон. Тепер він усе зрозумів.

— Так, саме тому. Але тут також важливо не вдаватися у крайнощі, намагаючись промовляти звуки краще за носія мови.

— А на якому етапі вивчення мови ви порадите записуватися на курси чи до репетитора?

— Одразу ж, тільки-но вирішив цим зайнятися. Тут нічого зволікати. Якщо час терпить, то кілька днів звикаєш до звучання мови й водночас пишеш твір, навіщо тобі це потрібно. А потім одразу йдеш на курси. У тебе, до речі, ще не пропала мотивація?

— Ні, мотивація не зникла, але відчувається втома. Я ж останні два місяці майже нічим крім французької не займався, хотілося б зробити невелику перерву.

— Ось саме зараз робити паузу небажано. Ти ж пам’ятаєш про точку неповернення? А щоб повернути собі колишнє відчуття, потрібно перечитати свій твір, послання самому собі з минулого, і тоді ти протримаєшся ще достатню кількість часу. А потім уже можна буде зробити перерву, якщо тобі це знадобиться.

— Про точку неповернення я пам’ятаю. На крижану гірку треба забігти, а вже нагорі можна перепочити. А скільки в середньому потрібно часу, щоб на неї забігти?

— У всіх по-різному. Я тобі не можу назвати точну цифру, все залежить від уміння застосовувати секрети, які ти вже знаєш, від кількості приділеного часу, ну і, звичайно ж, від мотивації. Ось дивись, — Дмитро почав записувати на аркуші паперу якісь цифри. — Припустімо, на вивчення мови ти витратив 100 годин і займався по годині щодня. Через 100 днів, тобто приблизно через три місяці ти досягнеш певного рівня. Швидше за все, це ще не буде точкою неповернення, але якщо правильно організувати заняття, то це вже непоганий рівень. Як ти думаєш, якщо присвятити навчанню стільки ж часу, проте займатися через день, за який час можна буде досягти такого самого рівня?

— Очевидно, за 200 днів, — здивувався Антон такому простому запитанню. — Хоча ні, для цього, напевно, знадобиться більше часу, — заперечив сам собі, пригадавши їхню першу розмову, коли йшлося про мотивацію. — Я згадав: потрібно робити ті самі дії за менший проміжок часу.

— Абсолютно правильно. Тільки масовані дії в одну точку дають максимально швидкий результат. У фізиці є таке поняття, як кумулятивний ефект. Це те, що досягається поступовим накопиченням факторів в одній точці та їхньою подальшою вибуховою дією. Цей ефект якнайкраще простежується під час вивчення іноземної мови. Якщо ти навчатимешся через день, кумулятивний ефект буде не таким потужним, тож твої 200 днів доведеться ще помножити на коефіцієнт 1,5–2,0. Виходить від 300 до 400 днів, тобто цілий рік. А тепер порівняй: на досягнення того самого рівня володіння мовою в першому випадку ти витратив 100 годин за 100 днів, а в другому — 150–200 годин та ще й цілий рік. А тепер пропоную порахувати, через скільки часу ти досягнеш того самого рівня, займаючись двічі на тиждень.

— П’ятдесят тижнів, — почав рахувати Антон, — це рівно рік, помножити на коефіцієнт…

— Цього разу коефіцієнт буде вищим, оскільки між заняттями проміжок ще більший.

— Це що, виходить три чи чотири роки?

— Ну, десь так, може, більше. А тепер додамо до цієї цифри ще й відсутність мотивації та правильної методики навчання. Тепер ти розумієш, чому багато людей, не вивчивши мову, вважають себе нездатними до неї. Проблема не в самій людині, а в тому, що вона вивчала мову за обставин, коли процес навчання невиправдано розтягується на довгі роки.

— А чому такий різкий стрибок у часі? І звідки беруться ці коефіцієнти? — Антона дуже бентежило це питання.

— Наш мозок дуже цікаво влаштований. Більшість інформації, яка в нього потрапляє всього раз, вважається потенційно непотрібною і переміщається якнайдалі, залишаючи місце нібито для важливіших даних. А щоб мозок перемістив потрібну тобі інформацію в довгострокову пам’ять, йому слід підтвердити, що ця інформація має для тебе значення. І, що найцікавіше, зробити це належить упродовж 24 годин, інакше інформація переміститься до так званого архіву. Ось чому мову слід вивчати безперервно, бажано щодня, щоб інформація не видалялася, а переміщалася в довгострокову пам’ять.

— Так, я пам’ятаю, у такому разі інформація протримається ще тиждень, а потім місяць, рік і так далі, — Антон згадав почуте в центрі дресирування.

— Правильно, а тепер дивись, що відбувається в головах людей, які вчать мову ривками, один-два рази на тиждень. Вони сьогодні щось вивчили. Мозок чекає добу, однак підтвердження того, що інформація важлива, не надходить, тож він спокійно переміщає її в архів. За кілька днів людина вчить новий урок, водночас повторюючи попередній. Мозок знаходить стару інформацію і витягує її з архіву. А потім знову терпляче чекає близько доби і, не дочекавшись підтвердження того, що інформація потрібна, знову відправляє її до архіву. Оскільки цей процес відбувається постійно, вивчене вами так ніколи і не потрапляє у довгострокову пам’ять. Навчання може тривати роками і навіть усе життя, але твердих знань ніколи не буде. І не варто звинувачувати в цьому свою нібито кепську пам’ять. Навпаки, це означає, що мозок цілком справляється зі своєю роботою з сортування інформації. Адже якби ми запам’ятовували абсолютно все, що бачимо, чуємо і відчуваємо, то неможливо навіть уявити, яка каша утворилася б у наших головах.

— Останнім часом я такий завантажений на роботі, що ледь знаходжу час на французьку.

— Так, дійсно, з нашим темпом життя не завжди є час на щоденні заняття, тому потрібно взяти собі за правило знаходити мінімум десять хвилин на повторення того, що ти вчив учора. Зрозуміло, що людині, яка працює, непросто щодня виділяти годину чи дві на навчання, але я ніколи не повірю, якщо мені скажуть, що не змогли знайти п’ять-десять хвилин на повторення. І щоб остаточно переконати тебе у важливості щоденних занять, наведу ще один приклад.

— Та я вже практично переконався! — усміхнувся Антон. — Але приклад залюбки послухаю.

— Ось поглянь, — Дмитро почав малювати, — це гора, її висота 10 метрів. А ось біля підніжжя равлик, який вирішив заповзти на цю гору. Вдень равлик здатен проповзти вгору два метри. Але вночі, коли він відпочиває, сповзає на метр вниз. Запитання: через скільки днів равлик опиниться нагорі?

— Вдень два метри нагору, мінус один метр уночі. Отже, за добу він долає один метр. Значить, через десять днів.

— Майже правильно, бо насправді не десять, а дев’ять діб, потім порахуєш уважніше, але для прикладу це несуттєво. А тепер розглянемо інший варіант: равлик повзе вгору і вниз з однаковою швидкістю, але тепер вгору він повзе кожен другий день. Через скільки днів у такому разі він дістанеться вершини?

— Тепер він просуватиметься удвічі повільніше, — дав начебто очевидну відповідь Антон.

— Порахуймо разом. Вдень він долає вгору відстань два метри. Вночі сповзає на метр. Виходить, за першу добу равлик піднявся на метр. Наступного дня він, за умовою задачі, не повзе, а значить, залишається на висоті один метр, а наступної ночі сповзає ще на один метр, до підніжжя гори.

— То це що виходить, він ніколи не заповзе нагору?

— Виходить, що ніколи, — розсміявся Дмитро. — А тепер пропоную прискорити нашого равлика. Нехай він повзе вдень у півтора раза швидше. Рахуй.

— Взагалі-то дістатися нагору равлик має також у півтора раза швидше, але я вже зрозумів, що тут якась каверза. Так, — метикував Антон, — у півтора раза швидше, отже, вдень він виповзає на три метри вгору. А вночі спускається на один. Отже, щодоби равлик просувається вгору на два метри. Висота гори десять метрів, отже, на її вершині равлик опиниться наприкінці п’ятого дня. Все просто!

— І який висновок можна з цього зробити?

— Якщо равлик повзе в півтора раза швидше, то нагорі він опиниться вдвічі швидше. Неймовірно! Тепер я зрозумів, звідки взялися коефіцієнти.

— Закони природи є універсальними. Те, про що ми говоримо, можна застосувати до будь-яких інших навичок: заняття спортом, гри на музичному інструменті чи навіть плетіння гачком.

— Так, ви мене переконали, — засміявся Антон. — Я не хочу бути равликом, а тому обіцяю швидше досягти маківки гори і лише тоді перепочити. А після того, як я запишуся на курси, що потрібно робити далі, щоб швидше вивчити мову?

— А далі все просто. Потрібно вчитися, виконувати завдання, які дає викладач, використовуючи при цьому знання та навички, які ти отримав за останні два місяці. Якщо викладач задає вивчити слова, дивись, звідки вони взялися, і виписуй їх у вигляді зручних для запам’ятовування фраз. Якщо потрібно вивчити нове граматичне правило, то ти вже знаєш, що більшу частину часу потрібно витратити не на саме правило, а на приклади. Якщо щось ну зовсім не хоче запам’ятовуватися, застосовуй мнемотехніку. Нехай би в який спосіб ти вчив мову — на курсах, з репетитором чи самостійно — обов’язково керуйся цими принципами. І якщо все робитимеш правильно, то здивуєшся, як швидко просуватимешся вперед. Зрозумій, немає жодних надсекретних технік, не існує єдино правильної, ідеальної методики вивчення, потрібно лише використовувати природні можливості свого мозку.

— Я колись читав про методику вивчення мови лише за допомогою фільмів або аудіозаписів. Як ви вважаєте, що краще, а що гірше?

— Цікаве запитання, пропоную поговорити про це докладніше. А ти сам як вважаєш, що краще — фільми чи аудіозаписи?

— Мені більше подобаються фільми, я їх дивлюся вдома, як кудись іду, слухаю плеєр з діалогами.

— Загалом краще, звичайно, переглядати фільми. Тому що ти не лише чуєш іноземну мову, а й уловлюєш важливі невербальні деталі спілкування. Адже коли дитина починає знайомитися з рідною мовою, вона не тільки слухає своїх батьків, а й пильно вдивляється в їхні обличчя, зауважує рухи голови або рук, а трохи згодом здатна навіть без слів розуміти їхній настрій.

В аудіозаписах відсікається дуже важливий канал сприйняття — зір. А книжки в цьому плані будуть ще на порядок гірші, бо забирається ще й слух. Однак є ще й інша сторона медалі. Особисто я не завжди маю можливість дивитися фільми, тому в машині я завжди слухаю аудіокурси. А в книгах я можу знайти те, чого не дізнаюсь із відео. Тому, що краще, а що гірше — важко сказати.

— Виходить, не існує найкращого способу вивчення мови, — дійшов висновку Антон.

— Особисто я знаю десятки різних методик, і кожен автор запевняє, що саме його метод найкращий. Багато з них я випробував на собі, переважно з професійної цікавості, і упевнився, що більшість із них достатньо ефективні. Але новачки часто припускаються великої помилки при вивченні мови. Замість сконцентруватися на чомусь одному, вони гарячково шукають ідеальну методику. Якщо й існує ідеальна методика вивчення, то вона працюватиме тільки для однієї людини — тієї, що її створила. За роки роботи з іноземними мовами я побудував для себе відповідну структуру навчання, яка мене цілком задовольняє. Але вона ідеальна лише для мене. Я знайомий з багатьма людьми, які також розмовляють кількома мовами, і всі вони теж мають певні алгоритми навчання. Наші підходи різні, але принципи, які в них закладені, однакові. Правда, саме лише знання цих принципів не допоможе тобі опанувати іноземну мову.

Буває, коли я говорю з людьми про вивчення іноземних мов і ділюся з ними деякими секретами, то чую у відповідь: «Та я й так це знаю». Але на запитання: «А скільки мов вам уже вдалося вивчити?», нерідко чую: «Поки що жодної». Успіх в опануванні мови залежить не від великої кількості теоретичних знань, а від того, наскільки правильно ти їх застосовуєш. Власне, як і в будь-якій іншій справі. Ось так, друже мій!

Антон подякував своєму вчителю і хутко занотував у блокнот висновки.

Підсумок

• Пріоритети з огляду на ефективність:

1. Заняття з викладачем.

2. Відео.

3. Аудіо.

4. Книги.

• Вивчення мови краще починати з прослуховування записів.

• Старатися не бути равликом :).

• Кожен повинен мати свою ідеальну методику. Не варто змінювати звичний підхід до навчання (курси, репетитор, самовчитель), достатньо лише запровадити викладені принципи.