Як вчити іноземні мови? Розмовний рівень за дев’ять із половиною тижнів

Тиждень 6. Відкриваємо вуха, або як навчитися розуміти співрозмовника з першого разу

Не гарні граматичні конструкції та вишукана лексика, а саме ваша вимова справляє перше і найсильніше враження на співрозмовника.

Цього ранку Антон відчував надзвичайну наснагу. Останнім часом він сильно втомлювався на роботі і ледве змушував себе встати з ліжка. Але сьогодні він без будильника прокинувся раніше і одразу згадав учорашню розмову. Це була найдовша розмова іноземною мовою в його житті, найважча, але водночас найцікавіша і багатообіцяюча. Спочатку Антон бентежився через вимову, помилки, але Софі так прихилила його до себе, що йому вдалося розслабитися, як під час перекладу для начальника. Антон говорив вільно і впевнено. Того вечора між ними щось сталося. Він не міг цього пояснити, але між ними виник якийсь тонкий духовний зв’язок. Насправді це відбулося ще за першої їхньої зустрічі, та тільки зараз Антон почав це остаточно усвідомлювати. Тепер він ще більше утвердився у своєму намірі вивчити мову. І Софі ще дужче полонила його думки.

Упродовж останнього місяця Антон дізнався про вивчення іноземних мов більше, ніж за все життя. «Шкода, що я раніше не знав усіх цих секретів. Я б, напевно, до цього часу вже вільно говорив французькою. Хоча, звичайно, вчитися ніколи не пізно», — розмірковував він. Ще його дуже цікавило питання сприйняття мови на слух, оскільки, спілкуючись із Софі, зрозумів, що не завжди встигає за темпом її висловлювань. Багато слів він просто не встигав перекладати. Часто бувало і так, що він не міг розібрати навіть тих слів, значення яких добре знав. Тож доводилося час від часу просити дівчину говорити повільніше.

— Про що замислився? — порушив перебіг його думок Дмитро.

— А ви розумієте все, коли з вами розмовляють іноземною мовою? — поцікавився Антон. Він вже звик до раптової появи свого наставника.

— Так, практично завжди. А якщо якесь слово і незрозуміле, то можна здогадатись із контексту.

— Сьогодні по дорозі на роботу слухав аудіокнигу французькою мовою. У мене є слова до цієї книги, тож я попередньо їх переглянув, щоб зрозуміти рівень складності. Виявилося, що книга написана досить простою мовою. Але коли я слухав, то практично нічого не розумів. Навіть ті слова, які добре знав.

Дмитро на кілька секунд замислився.

— Я все зрозумів, ви мене зараз знову до когось відправите, — засміявся Антон.

— Саме так, я якраз думаю, до кого, — усміхнувся у відповідь учитель. — Щоб добре розібратися з вивченням мов, потрібно почути різні точки зору. Дмитро написав на шматочку аркуша номер телефону. — Тримай, його звуть Михайло. Унікальний хлопець і, здається, твій ровесник. Впевнений, він зможе тобі допомогти.

* * *

Михайло виявився професійним музикантом і пародистом. Вони зустрілися в кафе неподалік від театру, в якому зазвичай виступав Михайло, саме після його концерту.

— Сьогодні виступ пройшов на ура, публіка була просто чудова! Після таких концертів у мене завжди неймовірний приплив енергії, тому я не здатен всидіти на місці, — емоційно мовив Михайло, раз по раз ковзаючи по стільцю.

Імітацією звуків я захопився ще в дитинстві, — почав він свою розповідь. — Коли був зовсім маленьким, намагався копіювати звуки машин. Потім, трохи подорослішавши, я почав копіювати звуки, що їх видають кішки і собаки. Мені навіть здавалося, що вони мене розуміли. Зараз я можу зімітувати голос будь-якої людини. Мій коронний номер — це коли я кидаю в зал м’ячик, і той, хто його ловить, промовляє будь-яке речення, а я відразу повторюю його таким же голосом.

— А як це вміння допомогло тобі у вивченні іноземних мов? — запитав Антон.

— Все просто. Мені дуже легко дається вимова. Мені не потрібно спеціально ставити звуки. Я слухаю, і після невеликого тренування точнісінько повторюю. Саме тому у мене зі сприйняттям на слух немає проблем. Я розумію все, що говорять. Ба більше, якщо я не знаю слова, то все одно його чітко чую. Коли ми познайомилися з Дмитром...

— Стоп, стоп, — перебив його Антон. — Вибач, а що означає «саме тому»? Як правильна вимова може впливати на розуміння на слух?

— Ось у цьому й весь секрет. Його мало хто знає. Я до нього сам дійшов, а потім Дмитро підтвердив мій здогад. Існують два основних способи тренування сприйняття на слух. Перший, стандартний, — слухати, намагатися зрозуміти, що кажуть. Якщо незрозуміло, знову слухати, якщо знову незрозуміло, дивитися в текст і так слухати до цілковитого розуміння. Так мене і, я думаю, решту вчили слухати в школі на уроках англійської. Це непоганий спосіб. І багато хто за звичкою продовжує користуватися тільки ним.

— Другий спосіб не такий очевидний. Наша мова дуже тісно пов’язана зі слухом. Що точніше ми вимовляємо іноземні звуки, то простіше нам їх розпізнавати в мові. Ну, наприклад, візьмімо найпростіше слово bonjour. Якщо ти говоритимеш його нашою вимовою, то в тебе вийде «бонжур». І якщо ти так і заучуватимеш слово, то слухатимеш самого себе, а потім, коли ти розмовлятимеш з іноземцем, ти чекатимеш від нього такої ж вимови. Точніше, ти робитимеш це несвідомо. А француз bon скаже в ніс, причому так, що звуку n ти не почуєш. А звук r буде зовсім інший. Проте у твоїй свідомості зберігатиметься тільки копія набору наших звуків цього слова. Мозок не зможе знайти збігу, тому ти не розпізнаєш слово. А якщо врахувати швидкий темп французької мови та злиття слів, то взагалі може бути незрозуміло, що тобі кажуть, навіть якщо ти, здавалося б, знаєш усі слова.

— Тобто, якщо я правильно зрозумів, у першому випадку ми робимо акцент на слух, а в другому — на промовляння, — уточнив Антон.

— Саме так. Але, очевидно, що, відпрацьовуючи вимову відповідно до другого способу, ти одразу вбиваєш двох зайців. Власне, ставиш зразкову вимову і вчишся добре розуміти, що тобі кажуть.

Ось англомовним, наприклад, важко даються наші тверді та м’які звуки. У них просто немає такого поняття, як м’якість звуків. Тому слова на штиб «рис» і «рись», «лан» і «лань» для них звучатимуть однаково. А розрізнятимуть ці звуки вони лише тоді, коли навчаться їх промовляти. Ще один приклад. В японській мові немає звуків «р» і «л». І звуки «с» та «ш» японці погано розрізняють. Тому коли вони говорять «холосий», то впевнені, що роблять це правильно. І знову ж таки, розрізняти вони будуть ці звуки тоді, коли навчаться їх правильно промовляти.

А поставити гарну вимову можна за допомогою кількох простих методик. По-перше, можна знайти фонетичний курс. Якщо займаєшся сам, важливо ще й періодично консультуватися з викладачем. Тому що тобі може видаватися, що ти все вимовляєш правильно, а насправді у тебе виходить так, як слово «холосий» у японців.

Другий спосіб може вимагати трохи більше часу, однак і результати будуть кращі. Потрібно взяти невеликий фрагмент відеокурсу чи фільму. Також підійде й аудіозапис, але це менш ефективно. Аудіо більше підходить тим, хто чимало часу проводить у дорозі. Якщо є доступ до комп’ютера, то краще займатися з відео. Дуже важливо, щоб фільм був озвучений носіями мови. Переклад на мову, що вивчається, категорично не підійде. Річ у тім, що будь-яка мова — це не тільки процес мовлення, а й міміка, жести та емоції. А в дубльованих фільмах не будуть узгоджені «вимова-мова» та «вимова-міміка-жести». Крім того, не буде відповідності мовлення та рухів рота. Аудіо на порядок гірше відео саме тому, що не дає можливості побачити артикуляцію, а також міміку і жести мовця. Однак аудіо має й переваги. Як я вже казав, можна слухати в дорозі, в черзі, без прив’язки до комп’ютера чи телевізора. Ще одна умова — повинен бути діалог. І паузи у розмові мають бути мінімальними. Тобі потрібно кілька разів його прослухати, а потім багато разів промовити. Спочатку слід промовляти окремі слова, домагаючись якомога більшої точності при передачі звуків. Потім промовляти цілі речення, а на завершення і весь уривок. Промовляти обов’язково слід на повен голос. З тією ж гучністю та інтонацією, з якою ти зазвичай розмовляєш. Під час роботи над діалогом бажано також копіювати міміку та емоції акторів. Спочатку буде складно, тому що навіть на першій хвилині з’явиться багато нових звуків. Але з кожною хвилиною буде дедалі легше. Мета — навчитися промовляти діалог за диктором з вимовою, максимально наближеною до оригіналу. І так бажано опрацювати кілька хвилинних відрізків. На другому-третьому відрізку ти одразу ж відчуєш результат.

Досконала вимова має дві складові. Перша — це власне вимова звуків, а друга — інтонація впродовж звучання всього речення. І тут важливо, як і у разі проходження фонетичного курсу, періодично консультуватися з викладачем, який зможе виправити у разі, якщо погано даються якісь звуки.

І я тебе запевняю, — провадив далі Михайло, — як тільки твоя вимова покращиться, одразу ж стануть досконалішими і твої навички з аудіювання. І, що найцікавіше, якийсь час, ти можливо, не помічатимеш прогресу. А потім враз все стає на свої місця. Це називається «відкрилися вуха».

Молодики ще трохи побалакали про сьогоднішній виступ, про іноземні мови та знайомство з Дмитром. Вже було пізно, настав час розходитися. Антон подякував Михайлу за зустріч і пообіцяв обов’язково прийти на наступне шоу з його участю.

По дорозі додому Антон переглянув свої нотатки, зроблені під час зустрічі.

Підсумок

• Тренування вимови дуже важливе для правильного сприйняття на слух.

• Більшість незвичних для нас звуків ми починаємо розрізняти, тільки коли самі вміємо правильно їх промовляти.

• Діалоги слід кілька разів послухати, багато разів повторити, домагаючись максимальної подібності з вимовою диктора.

• Перегляд недубльованих фільмів — ефективний спосіб відпрацювання сприйняття на слух і вимови.

• При самостійному вивченні мови важливо, щоб хтось періодично коригував твою вимову.