Як вчити іноземні мови? Розмовний рівень за дев’ять із половиною тижнів

Тиждень 7. Як отримати максимальну користь від читання та письма

Ті, що не читають, не мають переваг над тими, що не вміють читати. Ральф Волдо Емерсон

Практично весь вільний час Антон присвячував іноземній мові: повторював слова з використанням карток, а розуміння та вимову французької відпрацьовував за допомогою аудіокурсу. Щовечора він вмикав улюблений французький фільм за участю П’єра Рішара, намагаючись до дрібних деталей зімітувати вимову, жести і навіть міміку головного героя. Майже після кожного речення Антон натискав на паузу і повторював, повторював, повторював фрази, поки вони не ставали максимально подібні на ті, що лунали з екрана. Це заняття не лишень допомагало йому глибше «проникати» в мову, а й було захопливим.

Йому цілком підійшов цей метод. Еталонна французька, що лунала з комп’ютера, ще півтора місяця тому видавалася недосяжною. Але тепер, після виконання певного обсягу роботи, вона стала відкриватися Антону геть з іншого боку. Молодик став розрізняти найдрібніші відтінки мови, і, що найважливіше, з кожним разом йому вдавалося дедалі точніше відтворювати їх. Антон отримував величезну втіху від навчання методом перегляду фільмів. Вживаючись у роль героя Рішара, він і сам почувався трошки французом — елегантним, чарівним і галантним підкорювачем сердець. Цей образ був близький його душі, особливо якщо врахувати, заради чого, точніше, заради кого він почав свою лінгвістичну пригоду.

Тепер Антон майже щовечора спілкувався по скайпу з Софі. На власний подив, він більше не соромився своєї французької. Антон бачив, що недарма докладав зусиль — він міг висловити практично будь-яку думку. Нехай поки не настільки правильно і вишукано, як йому хотілося б, помилки все ще часто проскакували, але все ж прогрес був очевидний, за що Софі його постійно хвалила. Така щоденна практика, а також наближення тестування ще більшою мірою підігрівали його інтерес до французької і викликали величезне бажання швидше досягти гідного рівня володіння мовою.

На додаток до вечірнього спілкування у скайпі, Антон за найпершої нагоди писав Софі й удень. І оскільки він став більше писати французькою, то виявив ще одну трудність, яка раніше його так не турбувала. Він витрачав забагато часу на написання повідомлень, тому що не був певен у правописі багатьох французьких слів. Тож більшість із них йому доводилося перевіряти за словником.

Сидячи за комп’ютером в офісі та роздумуючи над черговим повідомленням для Софі, Антон згадав, що йому необхідно терміново занести документи на підпис юристу. Він написав, що буде в мережі пізніше, підглянувши у словнику майже кожне слово, взяв контракт і попрямував до кабінету Ірини Олександрівни. Вона працювала в компанії практично з перших днів відкриття філії, її дуже поважало керівництво, почасти тому, що якісно перекладала численні документи без допомоги перекладача. Дмитро часто згадував про неї як про справжнього професіонала своєї справи, яка до того ж блискуче володіє іноземною мовою. Тому, прямуючи до Ірини Олександрівни, Антон вирішив скористатися нагодою і дізнатися від неї щось корисне для себе.

Коли Антон увійшов до кабінету Ірини, вона саме перекладала французький контракт. Швидко обговоривши всі робочі моменти, наш молодий лінгвіст вирішив з’ясувати, як їй вдалося освоїти мову на такому високому рівні.

Ірина подякувала Антону за комплімент і охоче поділилася з ним своїм досвідом:

— По-перше, я з дитинства дуже любила книги. Мені подобався їхній запах і шелест сторінок, тому навіть зараз, у час високих технологій, я, як і раніше, надаю перевагу друкованому варіанту видання. І коли я зрозуміла, що мені для роботи необхідно вивчити мову, то питання, як це зробити, навіть не стояло! Для мене було цілком природним підходом знайти якнайбільше підручників і книжок французькою, читати їх щодня, виконувати всі завдання з підручника і паралельно читати оригінальні тексти. Такий спосіб опанування мови був для мене цілком комфортний і дав гарні результати — я вивчила багато слів і добре знала граматику. Тобто я могла легко і досить грамотно написати листа французькому колезі й так само легко і швидко перекласти його відповідь. Правда, коли я вперше зустрілася з цим колегою безпосередньо, то неабияк здивувалася, що, попри велику кількість слів і конструкцій у своєму арсеналі, я мала проблеми з висловлюванням певних думок, а ще більші — з розумінням того, що мені кажуть у відповідь.

— Знайома ситуація, — кивнув Антон, згадавши свою першу незграбну спробу спілкування з носієм мови.

— А далі я просто почала працювати над своїм слабким місцем — розмовною мовою та сприйманням на слух, — продовжувала Ірина. — Я шукала будь-яку можливість поспілкуватися французькою, слухала пісні улюблених виконавців, підспівувала їм, переглядала фільми. І незабаром все вийшло! Але я з цілковитою впевненістю можу тобі сказати: якби не любов до книжок і письма, цей процес у моєму випадку затягнувся б надовго.

Антон здивовано глянув на Ірину. Він ніколи не замислювався над важливістю читання і письма для швидкого освоєння мови.

Побачивши його реакцію, Ірина Олександрівна продовжила:

— Читання книжок, написаних мовою, яку ти вивчаєш, допомагає тобі відчути цю мову, всі її відтінки, по-справжньому зробити її «своєю»… Проте, щоб зрозуміти мову, самих лише текстів у підручниках недостатньо, адже переважно вони спрощені. Читати треба оригінальну літературу, нехай навіть найпростішу, як-от дитячі казки або анекдоти французькою.

— А як вибрати справді підходящу літературу? — поцікавився Антон.

— Потрібно читати тільки те, що тобі дійсно цікаво, — відповіла Ірина. — Наприклад, я б не стала брати історичний роман або огляд економічних чи спортивних новин, бо таке не люблю читати й українською мовою. Тематика має бути зрозуміла й цікава саме тобі. Можу дати корисну, як на мене, пораду, оскільки сама постійно так дію. Тобі ж часто доводиться шукати в інтернеті інформацію про роботу, то користуйся французькими сайтами! Переглядай статті французькою, читай новини французькою. Якщо це світові новини, то ти, найімовірніше, вже й так їх знатимеш, а тому зрозуміти, про що йдеться, буде неважко.

— Але ж, як не крути, без словника все одно не обійтися, — зауважив Антон.

— Дозволь із тобою не погодитися, — відповіла Ірина. — Я не звертаюся до словника з кожним новим словом, а перекладаю тільки ті ключові слова, які важливі для розуміння контексту. Коли я читаю книжку, то спочатку намагаюся просто вловити загальний зміст, нитку основних подій, не надто вникаючи в деталі. А потім, через кілька сторінок, значення цих слів стає зрозумілим, навіть якщо нічого не перекладати. Крім того, книжки — найкраще джерело нових слів. Адже вони вже стоять у готових фразах і в потрібній формі, нічого не треба вигадувати. До того ж під час читання у нас виникають `образи, а якщо зі словом асоціюється яскрава картинка — образ, то воно швидше і краще запам’ятовується!

Я завжди вибираю фрази, які мені найбільше подобаються, роблю позначки, підкреслюю, а потім опрацьовую. Але, як я вже згадувала, частотні слова і фрази в тексті постійно повторюються, тому вчити їх зовсім нескладно, — додала Ірина.

— Принцип повторення, — сказав Антон і розплився у задоволеній усмішці, відчувши себе майже експертом у сфері іноземних мов. — А що ще вам допомогло так далеко просунутися у вивченні французької? — запитав він.

— Усвідомлення того, що всі аспекти мови взаємопов’язані. За допомогою читання ти розширюєш словниковий запас, за допомогою аудіювання починаєш краще розуміти і вимовляти, а за допомогою письма вчишся швидко і красиво формулювати свої думки.

— А як щодо письма? — поцікавився Антон.

— Коли я зрозуміла, що письмо — це також важливо, то почала вести щоденник французькою. Щовечора я писала про події, які відбулися зі мною впродовж дня, і про своє ставлення до них. Звичайно, спочатку доводилося часто заглядати в словник, але тільки спочатку. І зараз я можу точно сказати, що користь від такого щоденника величезна. По-перше, ти вчишся правильно формулювати свої думки іноземною, використовуєш весь свій словниковий запас, оскільки маєш час подумати, добре закріплюєш знання граматики і до того ж спостерігаєш свій прогрес у режимі реального часу.

— Добре, а як ще можна попрактикуватися? — запитав Антон, зробивши запис у блокноті.

— Є багато й інших способів. Наприклад, я часто писала твори на різні теми, намагаючись максимально повно використовувати пройдену лексику. Зазвичай у підручниках в кінці кожного розділу даються письмові завдання описати свій будинок чи, скажімо, зовнішність друга, висловити власну думку з певного питання. Навіть якщо після чергового розділу немає таких завдань, можна самому придумати тему твору. Дуже тобі раджу приділяти таким вправам належну увагу. Ще для мене виявилося корисним писати диктанти з аудіотекстів.

— А як це? — здивувався Антон.

— Дуже просто, — почала пояснювати Ірина. — Береш аудіотекст з теми, що вивчається, або просто будь-який цікавий його фрагмент, наприклад, діалог. Спочатку прослуховуєш його повністю, а потім після кожного речення натискаєш на кнопку паузи і записуєш почуте. Якщо не буде зрозуміло з першого разу, то можеш повернутися і прослухати речення ще раз. Мені дуже подобається цей спосіб навчання, адже в такому разі я не тільки розвиваю навички письма, а ще й підвищую власну здатність сприймати на слух і запам’ятовувати слова. Дуже рекомендую!

Антон швидко занотував почуте у блокнот, а Ірина продовжила:

— Ну, і нарешті переказ — вершина творчості. Потрібно взяти незнайомий аудіотекст і, прослухавши кілька разів, написати своїми словами все, що ти запам’ятав. Такий вид навчання поєднує всі мовні аспекти й одночасно розвиває кілька навичок: письмо, сприйняття на слух, уміння швидко і грамотно формулювати думки, а також запам’ятовувати нові слова і вирази.

— Треба обов’язково спробувати, — промовив Антон. — А якщо часу зовсім обмаль, а попрактикуватися все одно треба?

— Спосіб є, і я сама регулярно ним користуюся. Можеш писати різні дрібні нотатки-плани на день, списки покупок у супермаркеті, записки та всякі нагадування. Тобто все, що тобі й так доводиться писати в повсякденному житті, тільки роби це французькою.

— Здається, це ідеальні поради для мене, — сказав Антон і знову щось занотував.

— І, звичайно ж, потрібно користуватися тим, що надає нам інтернет. Зараз дуже просто знайти людину, з якою можна листуватися іноземною мовою. У мережі є багато сайтів, які дають можливість познайомитися з носієм мови й активно з ним листуватися. Зайве, мабуть, згадувати про ефективність такої практики, — усміхнулася Ірина.

— Справді, зайве… — відповів Антон, згадавши про свою француженку.

Наш герой і не думав, що отримає в цьому кабінеті стільки корисної для себе інформації. Подякувавши Ірині, він попрямував до свого робочого місця, по дорозі переглядаючи свіжі нотатки в блокноті й одночасно вигадуючи текст для чергового повідомлення Софі.

Підсумок

• Для читання краще вибирати оригінальну літературу, що відповідає поточному рівню знань.

• Читати потрібно лише те, що тобі цікаво.

• Перекладати треба не все, а лише ключові слова та фрази.

• Варто якомога частіше вживати письмову іноземну мову: вести щоденник, писати твори, диктанти, перекази, а також складати списки покупок, справ, записки та нотатки.

• Листування мовою, яку вивчаєш, — найкраща практика.

• Читання і письмо розширюють словниковий запас, допомагають швидко і вільно формулювати думки.