Як вчити іноземні мови? Розмовний рівень за дев’ять із половиною тижнів

Тиждень 2. Чому ми забуваємо нові слова і що з цим робити

День, не витрачений на вивчення іноземної мови, витрачений на її забування.

Останні кілька днів Антон активно займався французькою мовою. І справді в нього вже був на це час, і більше не доводилося змушувати себе сідати за навчання. Він знайшов ефективний фонетичний курс і намагався відпрацьовувати незвичні для себе нові звуки. Спочатку, за порадою Дмитра, просто слухав невеликі діалоги. Слухав багато разів, намагаючись зрозуміти всі нюанси мови, вловити незвичні звуки, які йому раніше ніколи не вдавалося розрізняти. Після тривалого прослуховування він знайомився з текстом і перекладом. У вимові Антон намагався досягти максимальної подібності з вимовою диктора і не припиняв роботу з діалогом доти, поки те, що він чув від себе, цілком його не задовольняло.

За ці дні Антон помітив значний прогрес у вимові, і йому дуже хотілося поділитися своїми успіхами з новим учителем. До того ж у процесі навчання в нього виникло багато запитань, і йому хотілося якнайшвидше отримати на них відповіді.

Наш герой вирішив щодня вивчати не менше тридцяти нових слів. До роботи він зазвичай добирався автобусом. Зручно влаштувавшись на сидінні в останньому ряду, він діставав підручник з французької мови. Сьогодні Дмитро обіцяв розповісти йому дещо цікаве, й Антонові кортіло якнайшвидше з ним побачитися та дізнатися наступний секрет. Дорога до роботи займала пів години. Раніше Антон слухав музику чи просто дивився у вікно та мріяв. Але тепер він вирішив витратити цей час з користю та повторити слова, які вивчав днями. До свого здивування та розчарування Антон зрозумів, що більшу частину слів він так і не зміг згадати. Було відчуття, що деякі слова він бачить уперше. З досади Антон хотів згорнути книжку, та в останній момент згадав про свою француженку і знову почав відновлювати в пам’яті забуті слова. За ці тридцять хвилин він якраз встиг усе повторити, але замислився, чому на це пішло так багато часу і чому деякі слова геть-чисто забулись. Вийшовши з автобуса з цим нерозумінням, Антон здалеку побачив знайому фігуру Дмитра і вирішив наздогнати його, щоб поскаржитися на свою пам’ять.

— Це нормально, — здивував Антона своєю відповіддю Дмитро. — Знаєш, було б дивно, якби ти всі ці слова запам’ятав. Просто при їх вивченні ти не скористався всіма можливостями свого мозку. Уяви, що в тебе є машина, але ти не знаєш, як працюють третя і четверта передача, ба більше — навіть не підозрюєш, що вони в тебе є. Ти їздиш на першій та другій і бідкаєшся, що в тебе така повільна машина. Те саме і з твоєю пам’яттю. Вона в тебе добра, просто ти не знаєш, як нею правильно користуватися. На жаль, люди народжуються без інструкції до свого мозку.

— І що мені робити для розширення своїх можливостей?

— Правильне запитання. На жаль, я не маю часу зараз тобі все пояснити. Але знаю людину, яка це зробить навіть краще за мене. Знаєш Лідію Сергіївну, нашого психолога?

— Так, вона мене тестувала при прийнятті на роботу. Дуже приємна жінка.

— От і добре. Підійди до неї, вона тобі докладно розповість.

Цього дня Антону довелося добряче побігати з паперами по офісній будівлі. Щоб не витрачати час, він вирішив по дорозі зайти до Лідії Сергіївни і запросити її скласти йому компанію за обідом. Жінка залюбки погодилася. В Антона навіть склалося враження, що вона чекала на його візит. І вже за кілька годин Лідія Сергіївна захоплено розповідала йому, як працює наша пам’ять і як зробити, щоб слова запам’ятовувалися надовго, а не на день.

— Більшість людей думає, що пам’ять — це просто запам’ятовування інформації. Насправді вона має три складові: запам’ятовування, зберігання і відтворення. Тому тільки у випадку, коли ми правильно запам’ятаємо і правильно зберігатимемо потрібні нам відомості, ми зможемо безпомилково їх згадати. Запам’ятовував ти правильно, але не знав законів зберігання інформації. Мозок неймовірно розумний і органічний. Більшість інформації, яка до нього надходить лише раз, вважається потенційно непотрібною. Щоб показати мозку, що ці дані для нас важливі, їх потрібно повторювати. А якщо цього не робити, то через день ти зможеш згадати менше за половину, а до кінця тижня майже нічого не згадаєш.

Щоб інформація добре закріпилася, її потрібно повторити кілька разів. Такі повторення не заберуть багато часу. Але якщо пропустити хоча б одне з них, то інформацію доведеться засвоювати заново. Психологи навіть розрахували час кожного повторення. Дай-но я тобі покажу.

Лідія Сергіївна заходилася креслити на серветці графік.

— Це крива забування, німецький психолог Еббінгауз побудував її понад сто років тому. Якщо вчиш іноземні слова, маєш обов’язково їх повторювати. Перше повторення потрібно зробити одразу після запам’ятовування. У такому разі слова протримаються в голові ще близько доби. Друге повторення бажано виконати в той самий день, на край — наступного дня. І тоді ти пам’ятатимеш ці слова близько тижня. До кінця тижня зв’язки, які створив мозок, поступово почнуть руйнуватися і потрібно буде здійснити третє повторення. А останнє доведеться виконати через місяць. Кожне повторення має займати десять відсотків часу від початкового запам’ятовування, на яке мозок витрачає найбільше енергії. Але якщо ти пропустиш бодай одне з них, тобі доведеться витратити майже стільки ж часу, як і в перший день, коли ти тільки почав вчити слова. А ще додай до цього неприємне відчуття від того, що доведеться вчити все знову. Але якщо ти діятимеш правильно, то можеш бути певний, що пам’ятатимеш ці слова і через багато років.

Антон згадав свої відчуття в автобусі. Тепер він зрозумів, чому деякі слова здавалися новими, хоча він вчив їх лише чотири дні тому. Він не здійснив першого повторення відразу після запам’ятовування, а також пропустив повторення через день. А натомість почав вивчати нові слова, які, швидше за все, теж почали забуватися.

— Виходить, для кожного слова будуть свої дні, в які їх потрібно повторювати. Я за останні дні намагався вивчити майже сто слів, але ж встежити, яке слово коли слід повторювати, неможливо. А за тиждень-два взагалі все переплутається.

— Цілком слушно, — погодилася Лідія Сергіївна. — Я тобі назвала ідеальний варіант повторення. До цього треба прагнути. Але на практиці так ніколи не виходить. Особисто я роблю ось як.

Лідія Сергіївна відкрила свою сумочку й дістала звідти невеликий стос карток розміром приблизно п’ять на п’ять сантиметрів.

— Дивись! Кожне іноземне слово я записую на окрему картку. З іншого боку я пишу переклад, а іноді біля перекладу ще й малюю невелику картинку, якщо є час та настрій. Ти куди зазвичай записуєш нові слова?

— Раніше я взагалі нікуди не записував, а зараз завів спеціальний зошит, — похвалився Антон.

— Так, це добре. Але такий метод має певні недоліки. Наприклад, вивчив ти сьогодні двадцять слів. Як показує практика, якісь слова запам’ятовуються добре, якісь не дуже. А деякі складні слова можуть взагалі не запам’ятатися. І ось настає час наступного повторення слів. Щоб знайти слова, які дійсно потребують повторення, тобі доведеться повторювати і ті слова, які ти вже добре знаєш. А правильніше було б сконцентрувати свою увагу на словах, які погано запам’ятались. Ось тому я і використовую систему карток. Я розкладаю картки на два стоси. Один зберігаю вдома чи на роботі. Туди я складаю картки зі словами, які добре вивчила. Ці слова я переглядаю, але дуже рідко. А в сумочці з собою ношу другий стос. Сюди потрапляють нові слова, а також ті, які ще добре не запам’ятались. Про цю систему я дізналася, коли вчила другу іноземну мову. Картки зберегли мені дуже багато часу та сил. По-перше, завдяки тому, що я почала витрачати менше часу на слова, які вже добре знаю, а по-друге, завдяки тому, що така система дала мені змогу вивчати більше слів і набагато швидше, ніж раніше.

Антон уважно слухав і періодично щось занотовував. «Справді, все геніальне — просте. Часу витрачатиметься менше, а запам’ятовуватиметься краще. Нарешті я наблизився до прискорених методик навчання. Схоже, швидко вивчити мову — справді реально». Але Антон відчував, що це далеко не всі способи прискорення процесу вивчення іноземних мов. У нього залишалося ще багато запитань: як швидше засвоїти граматику, як краще сприймати на слух і говорити більш вільно тощо.

— Торік я познайомилася із Дмитром, і він розповів мені про ще більш просунуту карткову методику. За її допомогою нещодавно я почала вчити свою четверту за рахунком іноземну мову.

Антон не повірив власним вухам: «Четверту! Тобто Лідія Сергіївна вже знає три мови!»

— Так от, — провадила далі Лідія Сергіївна, — цей новий метод неймовірно простий. Застосовуючи його, ти зможеш повторювати слова саме з потрібними інтервалами. Ти витрачатимеш ще менше часу, а вивчатимеш ще більше слів. Щоправда, цей спосіб вимагатиме від тебе певної організованості.

Після обіду Лідія Сергіївна запросила Антона зайти до її кабінету. З ящика в столі вона дістала картонну коробочку з відсіками, в кожному з яких розміщувалися картки з іноземними словами.

— Тримай, — вона простягла коробку Антонові. Завдовжки коробка була приблизно зі стандартний аркуш паперу, а завширшки на сантиметр-два більше за картки, які в ній зберігалися. — Цей безцінний предмет називається мнемобокс. Складається він із п’яти відділень. Кожне відділення відповідає дню, коли потрібно повторювати слова. Наприклад, сьогодні я вивчила двадцять нових слів. Всі ці слова я кладу в перше відділення, яке називаю «сьогодні». Зверни увагу: воно найменше. Потім я роблю контрольне перше повторення і ті слова, які добре запам’яталися, я перекладаю у друге відділення. Воно називається «завтра». А завтра, перш ніж вивчати нові слова, я спочатку повторюю ті слова, які вже зберігаються у згаданих відділеннях. Я повторюю слова з відділення «завтра» і ті слова, які добре пам’ятаю, перекладаю далі, у відділення під назвою «кінець тижня». Потім переглядаю відділення «сьогодні» і слова, які вже вивчила, перекладаю далі. І лише опісля беруся до нових слів. Спочатку все здається трохи заплутаним, але на практиці все досить просто. Так я роблю щодня, а в суботу чи неділю переглядаю слова з відділення «кінець тижня» і перекладаю у «кінець місяця». Все дуже просто, але, як я вже говорила, потрібно себе до цього привчити. Слова, які я дістала з сумочки, повинні бути у відділенні «сьогодні». Просто я їх ношу з собою, щоб при нагоді повторити. Зауваж: я повторюю не через тиждень, а наприкінці тижня та наприкінці місяця. Роблю це задля зручності. Неможливо встежити за кожним словом, коли ти його вчив, та в цьому і немає потреби. Якщо вже ти вирішив вивчати іноземну мову, то повторювати маєш часто. Незнайомі слова траплятимуться тобі у підручнику, ти їх чутимеш у діалогах чи бачитимеш десь у додаткових матеріалах. Тому не хвилюйся, що якесь слово ти повториш не через тиждень, а через три або, скажімо, десять днів. Найголовніше — займайся щодня. Нехай потроху, але щодня.

— Мабуть, я почну відразу з другого способу, якщо він швидший та ефективніший, — сказав Антон.

— Правильно, краще починай з нього, але для цього, як я вже казала, потрібна певна дисципліна. На повторення карток іде трохи часу, головне себе до цього привчити. Дуже часто новачки намагаються вивчити нові слова, не приділивши часу повторенню. І накопичується стільки недовчених слів, що повторення знову перетворюється на запам’ятовування. До речі, чудовий варіант для повторень — це спеціальні програми. Дуже підходять для тих, хто впродовж дня працює за комп’ютером.

— Чудово, це якраз для мене, — зрадів Антон, — не треба буде носити з собою купу папірців! А як вона працює?

— Ти записуєш нові слова і вирази, а в програмі вже закладено оптимальний режим повторення, і вона показує на екрані, які слова потрібно буде повторити протягом дня. Але я тобі раджу таки поекспериментувати і з картками.

Антон дуже надихнувся, дізнавшись, що тепер швидше зможе запам’ятовувати слова, і пообіцяв, що спробує обидва способи.

Дорогою додому Антон купив маленькі кольорові картки для запису слів, а також картон, щоб змайструвати собі мнемобокс. Він вийшов досить акуратний і мав умістити близько тисячі слів. Крім того, Антон знайшов в інтернеті програму для інтервального повторення слів, щоб завтра встановити її на робочому комп’ютері.

Він систематично почав виписувати на картки всі слова, які траплялися йому останніми днями. Одна картка — одне слово.

Їх уже набралося понад сотню. Антон ще раз переконався в тому, що Лідія Сергіївна мала рацію. Ті слова, які він вивчав учора, пам’яталися на порядок краще, ніж ті, які він намагався запам’ятати чотири дні тому. Зрештою всі нові слова були написані і поділені на два стоси. У першому виявилися складні слова, які Антон так і не зміг запам’ятати, а також слова, значення яких він знав погано. До другого стосу потрапили слова, переклад яких згадувався досить швидко. Цей стос він одразу ж помістив до відділення «завтра», а перший — у сумку, щоб повторити їх наступного дня в автобусі.

Закінчив роботу він знову після опівночі й задоволений собою ліг спати, попередньо підбивши підсумок сьогоднішньої зустрічі.

Підсумок

• Пам’ять — це три складові: запам’ятовування, зберігання, відтворення. Щоб між першим і третім етапом іноземні слова не забувались, їх обов’язково треба повторювати.

• Система повторення:

1-ше повторення — одразу після запам’ятовування;

2-ге повторення — того ж чи наступного дня;

3-тє повторення — через тиждень;

4-те повторення — через місяць;

5-те повторення — у разі потреби.

• Щоб дотримуватися оптимального режиму повторення, потрібно завести мнемобокс із п’ятьма відділеннями: «сьогодні», «завтра», «кінець тижня», «кінець місяця», «у разі потреби». Картки з першого відділення потрібно постійно носити із собою та повторювати в будь-який зручний час.

• Спрощений варіант мнемобоксу — два стоси карток: слова, які знаєш добре, і ті, які у процесі вивчення.

• Також можна користуватися спеціальною програмою для повторення слів.