Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

13 лютого 2015 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

ЯРОСЛАВ КОСТЬ (17.06.1974 — 13.02.2015). 128 ОГПБр

У ніч на 13 лютого, разом із досвідченим майором і командиром розвідників Віталієм Постолакі, на базовому таборі полягли ще семеро воїнів 128-ої гірсько-піхотної бригади. Серед них і Ярослав Кость із невеличкого села на Закарпатті — Лавки. На початку березня 2015-го в Ужгородському аеропорту сів військовий літак із червоним хрестом — то був той самий літак із «вантажем 200».

Ярослава ховали «у цинку»: усе село запалювало лампадки й ставало на коліна дорогою до храму та кладовища. За труною йшла Інга — Ярославова дружина та двоє його ще малих дітей: 14-річна донька й син-першокласник. Інзі довелося витримати потрійні переживання: одночасно з Ярославом на передовій служили її рідний брат та брат Ярославів: їх забрали на фронт одного й того ж дня.

...А тоді був останній дзвінок 12 лютого, у переддень смерті.

— Він подзвонив і просив Стасіку трубку дати. А син щось трохи вередував, і я навіть сердилася на него, але кличу й питаю, чи буде з папом говорити. А малий каже: не буду, бо ти мені машинку не купила. Я не знала як пояснити Славіку, що малий не хоче говорити, а він мене випередив, бо все чув, та й каже: «Тепер вже маєш йому все купувати, пока мої любі, пока». Думаю, саме тоді й почався обстріл, який Славіка убив.

Наступного дня Ярослав уже не дзвонив, й Інга від того чулася дуже зле, на роботі не могла зосередитися й з рук все летіло. А вранці до їхнього дому прийшли Ярославові брати й сестри й сказали, що Ярослав і ще семеро бійців загинули від обстрілу. І хоча вже минуло стільки часу по загибелі, вона не може забути того дзвінка від незнайомця, який назвав себе «бійцем армії ДНР» і сказав, що тіло її чоловіка в морзі Дебальцевого. Але навіть після цього дзвінка тіло Ярослава шукали ще ісяць.

— Нам дуже помагав Ярославів добрий друг, який фактично звалив на свої плечі всі пошуки, і Славіка таки знайшли. Правда, не в Дебальцевому, а в Донецьку. Сьомого березня його тіло привезли до Мукачева, і ми його з хати вже хоронили. Знаєте, ж головою то розумію, що чоловік більше ніколи не ступить на наше подвір’я, на наш поріг, до цієї кімнати, не обійме нас із малими, не візьме на руки цю кицьку... але все одно щось всередині не відпускає і день за днем я мимоволі чекаю його. Вечорами вдивляюся за браму, чи не вер нувся він, чи не махне рукою... чи то насправді може страшний сон, який от-от закінчиться.

• Зведення новин

На тлі переговорів у Мінську бойовики на Донбасі не припиняли спроб вести наступальні дії в районі Дебальцевого. У даному районі різко зросла кількість «регулярних російських військ»: зведено в тактичні групи з різних військових частин ЗС РФ.

Про це пише організатор групи «Інформаційний спротив», депутат Дмитро Тимчук в Фейсбук.

• Як повідомляє прес-центр АТО, 25 разів з «Градів» та артилерії бойовики вели вогонь по Дебальцевому та навколишніх селах.

«Близько 8 години вечора по західних околицям міста противник завдав вогневий удар із використанням реактивних систем залпового вогню «Ураган», — повідомляє прес-центр АТО.

Бойовики з «Градів» обстріляли селище Гірник, яке перебуває в 20 км від Донецька в Селідовському районі.

Про це повідомив начальник управління внутрішніх справ Донецької області В’ячеслав Аброськін.

• За минулу добу в зоні проведення антитерористичної операції загинули 11 військових і 40 дістали поранення.

Про це повідомив речник АТО Андрій Лисенко.

• Бойовики отримали завдання до 15 лютого встановити контроль над містами Дебальцеве та Маріуполь.

Про це заявив заступник міністра оборони України — керівник апарату Петро Мехед, передає «Інтерфакс-Україна».

• Сили АТО продовжують відбивати атаки противника на на Дебальцівському напрямку.

Про це інформує прес-служба Генерального штабу ЗСУ.