Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

4 листопада 2014 року

• Геннадій Харченко «Щоденник артилериста»

[Донбас] Кухня і кулінарія в зоні АТО

Деяким батальйонам і дивізіонам пощастило розташуватися на території закинутих підприємств, шахт і баз відпочинку і там реанімувати колишній харчоблок.

Хтось від перших днів перебування на Донбасі взяв із собою величезні польові кухні і зумів завдяки їм організувати процес приготування і приймання їжі. Наприклад, як це зробив майор Десна в першій гаубичній батареї першого дивізіону 55-ї артбригади. Здебільшого, там, де їжу готують відразу на всіх і офіцери їдять із загального котла, харчування бійців доволі смачне і різноманітне.

У нас у бригаді були такі приклади. Перший гарматний дивізіон і протитанкова батарея Кирилова. Там усе саме так.

Але, на жаль, були і прямо протилежні випадки. Коли організовувалася окреме харчування для офіцерів, а із солдатського котла безбожно крали продукти.

У другому гарматному дивізіоні якість приготовленої для солдатів їжі була незадовільною навіть для категорії помиїв. Зате в довколишніх магазинах ми спостерігали продукти, які підрозділ отримував за атестатом забезпечення для солдатської кухні.

Звернення до тилового керівництва жодного результату не дало. Згодом приїхала комісія, виявила купу порушень. Надлишку лише тушонки виявили тоді майже на 1,5 тонни. Але ніяких оргвисновків зроблено не було.

Посудини для води

Перш за все необхідно подбати, щоб у вас були посудини для води.

Якщо ваша обслуга перебуває в таборі, потрібний один пластиковий бак на 50—60 л і приблизно 10—15 баклажок на 6—7 л з-під питної води. На виїзд на добу-дві ми брали пластиковий бак на 20 л і по баклажці на 6—7 л на кожного бійця в обслузі.

Це вода для пиття, приготування їжі, миття посуду, заварювання кави і чаю.

Воду зазвичай набирали з колодязів у проукраїнських місцевих жителів або на шахтах, з артезіанських джерел.

Бутильовану воду видавали за кількістю бійців у під­розділі, з поставок армійського постачання.

Пластиковими баками — і великими (50 л), і малими (20 л) — нас забезпечили волонтери.

Посуд для приготування їжі

Для приготування їжі ми використовували один великий казан (10 л), два малі казани (5—6 л), два чайники, одну решітку-гриль, одну велику чавунну сковорідку з кришкою, місткістю приблизно 5 л. Дві пластикові миски для маринування, соління або приготування салатів.

Ще у нас був великий термос на 5 л для перших страв, але ми ним користувалися рідко.

Три ножі для чищення овочів і нарізання продуктів.

На виїзд на вогневу ми брали із собою малий казан, чайник і решітку-гриль.

Також у нас була тринога для багаття.

Абсолютно все з названого кухонного інвентарю нам купили і передали волонтери.

Посуд для приймання їжі

Статутні армійські казанки, ложки та кухлі нам видали першого ж дня.

Як практично все обладнання української армії, цей посуд перекочував ще з «робітничо-селянської». Туди він потрапив з імператорської, а в російську імператорську з ні­мецької. Загалом, традиційний колообіг армійського майна.

Вважається, що практично ідентичний прообраз цього армійського сервізу з’явився в німецькій армії 1910 року.

Імовірно, тоді це був прорив в армійській екіпіровці, але 2014 року користуватися ними вже було незручно. Нас попередили, що казанки належать до майна, що «не згорає». Тобто такого, яке не підлягає знищенню або списанню. Їх ми будемо зобов’язані здати, коли будемо йти на дембель, у будь-якому разі. Або відшкодувати вартість у кратному розмірі.

Списувалися знищені в бою гаубиці, тягачі, автомати, бронежилети, каски... Але, на думку армійського керівництва, чомусь саме казанки пошкодити було неможливо.

Тому ми спочатку, поки не розжилися посудом, у цих казанках готували і кип’ятили воду. Але і для таких цілей цей казанковий набір погано підходить. Тому, коли ми їх закоптили остаточно і розжилися нормальними казанами і чайниками, склали армійські казанки в ящик з-під снарядів чекати дембелю.

Оптимальним посудом, у наших умовах, були звичайні неіржавкі глибокі тарілки, кухлі і ложки.

Тарілки ми складали одна в одну і поміщали у велику загальну сумку, яку ми брали на виїзд на бойові і називали «чайханою». У такому вигляді вони займали значно менше місця, ніж армійські казанки, і мити тарілки було набагато простіше. Єдине, що треба було зробити з неіржавкою тарілкою, — це підписати. Бо їсти з твоєї тарілки охочих знаходилося безліч, а от помити її після приймання їжі чомусь, на жаль, жодного.

Емальовані кухлі не бувають цілими за визначенням, тому краще вибрати також нержавіючий екземпляр.

Продукти, які ми купували

Перші кілька тижнів, коли ми «скакали» по полях і ховалися по посадках, у нас такої можливості просто не було. Потім ми мали можливість іноді заїжджати в магазини і робити покупки.

Загальне правило у такій ситуації — заходити в магазин без зброї. Ми залишали її в машині. Найчастіше виїжджала наша «медичка», а в ній кілька людей із замовленнями на всіх.

«Воїни», які бравували зброєю у громадських місцях, викликали в нас осуд.

У магазинах зазвичай купувалися приправи, пиво, ма­йонез, кетчуп, насіння.

Чомусь найбільше в зоні АТО хотілося всякої фігні. На зразок шаурми, ковбасок для грилю або пельменів. Мабуть, ці продукти найбільше асоціювалися з мирним життям.

Ми їх купували на свята. Наприклад, на дні народження.

Де готували їжу

Коли ми були на бойових, зазвичай готували на багатті. Основна вимога подібна на всі туристичні правили. Багаття має бути обкопане, а під сміття вирито яму.

Ми обидві вимоги виконували неухильно. Але, на жаль, багато наших бійців залишали після себе гори сміття.

Це робило нашу армію схожою із проросійськими бо­йовиками і наочно свідчило про нашу колишню «духовну» близ ькість.

Єдина відмінність від турпоходів: удень вогонь багаття мусив бути максимально захований, а в темний час доби його не мало бути.

У таборі, в принципі, все було те ж саме. Єдина відмінність — вогнище було більше і краще обладнано. Камінням і цеглою.

• Зведення новин

За минулу добу втрат серед сил антитерористичної операції немає, троє отримали поранення.

Про це розповів речник Інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко.

• Бойовики вночі обстріляли з мінометів блокпост сил АТО у Миколаївці Донецької області та з гранатометів – Донецький аеропорт. Про це повідомляє прес-центр АТО.

• У Петровський район Донецька прибувають військові російської армії, переодягнені під місцевих, у форму з нашивками «ДНР».

Такі дані групи «Інформаційний спротив» повідомляє Дмитро Тимчук у Фейсбук.