Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

5 жовтня 2014 року

• Ірина Вовк «На щиті. Спогади родин загиблих воїнів»

АНТОН КІРЄЄВ («СІФОН») (07.11.1973 — 05.10.2014) ДУК «Правий сектор»

Це було 5 жовтня 14-го, Антон із побратимами мав завдання: взяти висоту біля Спартака, з якої можна було б здійснювати вогневу підтримку «кіборгам», що проривалися з Пісків до ДАПу і навспак. Це не була ініціатива тільки «Правого сектору», бо ДУК завжди координував свої дії із ЗСУ, тому на це завдання йшли і добровольці, і десантники Збройних сил. Зі спогадів побратимів і очевидців того виходу, вояки рушили під вечір, колоною бронемашин: Антон їхав на броні головного БТРу.

Засідка. Раптовий вогонь бойовиків — і ворожий гранатометник влучає в ліве крило броньовика, де сидів Антон із побратимом «Хрустом». Гинуть обоє. На місці. Ще один ДУКівець «Удав» дивом вижив: поранений у ноги й у спину, уночі він доповз до своїх, волаючи українських пісень на всю горлянку, аби свої не вбили.

— Розумієш, споконвічно чоловіки їхали на фронт рятувати країну та свою землю, а жінки чекали їх і забезпечували надійний тил, — пояснює чоловіків вчинок Юля, схрещуючи пальці долонь у замочок, ніби сама себе заспокоює зараз. — Ну от ми для них — найкращий гарант спокою і тепла, до якого вони прагнули й зараз прагнуть повертатися. Я поважала його рішення і не дозволила собі змушувати Антона змінити його. Чекала чоловіка й кожного разу наголошувала, що йому є куди повертатися, що його тут чекають, що я без нього тут нікуди не дінуся і на дзвінки його відповідатиму, більшетого — я їх щоранку чекаю. Просто впевнена, що з такою думкою йому було значно легше тримати зброю...

Телефонні дзвінки були короткими: Антон — розвідник, тому особливих розмов не могло бути, за винятком «привіт, кохана, я здоровий, а ти як?» Хоча, якби й можна було сказати щось більше, то, певна Юля, він би не говорив, бо відсотків на вісімдесят оберігав її від воєнної реальності. Ну бо навіщо? Хоча, Юля здогадувалася, як там у них, та й хлопці бувало проговоряться чи просто жінка подивиться випуск новин.

Юлі сказав одразу. А батькам і братові Станіславу Антон спершу й не зізнався, що воює: хіба що казав — фотографую ДУК на безпечній базі в тилу. А про автомат родина та друзі дізналися тільки після того, як прочитали на Юлиній сторінці у фейсбуку повідомлення-прохання допомогти забезпечити один із підрозділів на передовій. Вона не вказала, для кого саме потрібні були ці речі, але певно брат щось таки відчув і набрав Юлю розпитати. Так і дізналися.

Тіло Антона знайшли не одразу. Спершу близькі навіть сподівалися, що він міг потрапити в полон чи прорватися через окуповані території, бо не було підтверджень про загибель. Та, на жаль... Місцина, де загинув «Сіфон», довгий час була під контролем бойовиків, і лише коли наші сили відбили цей шмат землі, Антонове тіло забрали з поля бою і передали родині. Тоді його й поховали. А тиждень не доживши до похорону Антона, померла його мати.

• Зведення новин

За минулу добу загинуло двоє українських військових, ще шість отримали поранення.

Про це у ході брифінгу повідомив заступник керівника ІАЦ РНБО Володимир Польовий.

• Непідконтрольні збройні формування, використовуючи реактивні системи залпового вогню БМ-21 Град, обстріляли населені пункти Тоненьке та Невельське.

Про це йдеться у повідомленні прес-центру АТО.

• У м. Свердловка, що перебуває під контролем ЛНР, під будинком СБУ відбувся великий мітинг місцевого населення, яке протестувало проти дій керівництва ЛНР.

Про це повідомляє голова Луганської ОДА Геннадій Москаль.

• Під Маріуполем на території, що підконтрольна незаконним озброєним формуванням, ведеться безперервна стрільба з танків.

Про це заявив речник прес-центру АТО Владислав Селезньов.

«На лінії розмежування сторін неподалік населеного пункту Октябрь поблизу Маріуполя ведеться безперервна бойова стрільба з танків на території, яка знаходиться під контролем бойовиків», — зазначив він.