Хроніка війни. 2014—2020. Том 2. Від першого до другого «Мінська»

5 листопада 2014 року

• Ігор Стрельцов «Щоденник Андерсена»

[Мар’їнка] 5 листопада 2014 року

Тільки-но вселилися до будинків, Андрій попередив своїх, щоб у зайнятих хатах підтримували чистоту, як удома. «Коли усе це лайно закінчиться, — заявив він своїм гранатометникам, — і люди повернуться до осель, треба щоб бачили — тут не свині жили. Визначайте чергування, як хочете, не маленькі, але я щонеділі буду обходити кожного і дивитися на хазяйнування». Організували навіть вивезення сміття в місто: коли їхали до магазину чи на пошту, отримувати чергову посилку від Квітки, забирали з собою весь непотріб, склавши до коробок чи поліетиленових пакетів. А вже у Мар’їнці викидали до сміттєвого контейнера, що траплявся дорогою. Незважаючи на близькість фронту, комунальники виконували свою роботу.

Того дня усе було як завжди. Хлопці на постах пильнували лісосмуги та дорогу з Донецька, інші займалися своїми справами: хтось варив обід, хтось рубав дрова для пічки. Андрій сидів у своєму будинку за столом, замислившись над графіком чергувань: один з танкістів, за позивним «Соляра», сильно застудився, і його довелося відвезти до Мар’їнської лікарні, а, отже, треба замінити його кимось іншим.

За їхніми спинами загарчав потужний двигун, і скоро вони побачили, що на передок по крайній вулиці, газуючи щодуху, мчить всюдихід зенітників з намальованими двома білими смугами на броні — маркування української армії. Вилетівши з-за будинків і проїхавши ще метрів триста околицею, болотохід круто розвертається своїми двома довгими стволами на «Крокодил». Майже одразу зенітка відкриває вогонь у напрямку дороги Пет­ровського. Видно, як удалечині в посадці, що тягнеться вздовж траси на Донецьк, скошеною травою падають молоді деревця, сірниками відлітають товсті гілки. У небо здіймаються темні фонтани: грудки землі, пил, опале листя. А зенітка косить смертоносними вогняними стрічками усе перед собою. Якщо там і справді засіли ті кляті мінометники, їм зараз не позаздриш. Пара довгих стволів зенітки з легкістю може прошити навіть танк. Ніякі броники не врятують. Здається, це триває півгодини, хоча насправді не більше якихось тридцяти секунд, може, й того менше. Андрій на мить уявив, що отак можуть стріляти звідти й по них. Тут довгі вогняні стрічки, а там, де вони уриваються, вже суцільне марево рудого пилу, сухого листя, щось падає, підлітає, кришиться, розсипається на порох, на тлін... кошмар! Як тільки стволи замовкли, по-звірячому заревів мотор, «мотолига» мчить у зворотному напрямку. Андрій припадає до бінокля і намагається розгледіти результати роботи зенітників. Та де там. Незважаючи на вітер, пил стоїть хмарою, нічого не видно. Рев ЗІЛа губиться за спиною у глибині маленьких покинутих будинків. Андрій згадує про безпілотник, прислухається, виглядає у бінокль, але небо чисте, начебто нічого й не було. Його увагу знову привертає дорога на Донецьк. Картинка прояснилася, але, крім скошених дерев, нічого цікавого не видно.

• Зведення новин

Бойовики активізувалися, за минулу добу вони обстріляли позиції сил АТО понад 40 разів, найскладніша ситуація — на Дебальцевському й Донецькому напрямках.

Такі дані групи «Інформаційний спротив» публікує Дмитро Тимчук.

• Україна припиняє фінансувати території, підконтрольні терористам. Про це заявив прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк під час засідання Кабінету міністрів.

• В середу в Донецьку на стадіон біля школи біля аеропорту впав снаряд, є вбиті і поранені.

Про це у своєму Фейсбук повідомляє директор з комунікацій групи «СКМ» Наталія Ємченко.

«На стадіон біля 63-й школі в Донецьку (біля аеропорту) влучив снаряд. В цей час на стадіоні були діти. Багато. Зараз дітей заносять в школу і чекають швидких. За інформацією від нашої людини — є загиблі: і діти, і дорослі», — написала вона.

• Президент Росії Володимир Путін став найвпливовішою людиною світу за версією журналі Fоrbes.