Чорно-біла зима вже підступно здає барикади,
Аби змити струмками з бруківки запечену кров,
Хоч кияни вже звикли до вибухів та канонади,
До безсонних ночей і зачинених станцій метро.
Не шукаючи крісел, посад чи медалей і слави,
З саморобним щитом і червоним хрестом на щиті,
Одягає хлопчисько під скутерний шлем балаклаву
І виходить на варту, бо треба на варту іти.
Далі буде, звичайно. Бо до перемоги далеко.
Але вже перелом. І її наближається мить--
Це ж із вирію в травні вертатимуть в гнізда лелеки--
І до того часу треба встигнути кіптяву змить.
10 березня 2014 року