Сонце сьогодні заходить із кров`ю —
мабуть, усюди таке червоне безхмарне небо,
і в нас, і в антиподів – в Австралії,
куди не долетіли відомі фахівці зі СНІДу,
синдрому набутого імунодефіциту,
рештки їхніх тіл збирають аборигени Торезу .
чорне і червоне – вугілля і кров,
можна сорочку вишити,
можна візитку Яроша.
Мій абонент поза зоною досяжності,
вже кілька годин поза зоною досяжності,
у зоні антитерористичної операції.
його рота натрапила на снайпера
два двохсотих, шість – трьохсотих,
один із вбитих так і лишився
там, де спочатку – трава, потім – земля,
далі – вугілля,
а ще глибше – вже антиподи —
не зуміли витягти під кулями.
Відтак вороги замінують тіло,
аби мертвий вбивав своїх побратимів,
та мій абонент не зможе ніяк заснути
із порожнім спальником поруч,
і повернеться удосвіта,
згадуючи досвід сапера.
І все буде добре,
все буде добре,
бо всі вже маємо набутий імунітет до смерті.
18 липня 2014 року