Коли приходить перепочинок,
бійці розміщуються у школах,
заходять в класи, зсувають парти,
вкладають спальники біля дошки,
на стіл до вчителя - кулемети,
радіють "Фізиці" восьмого класу,
неначе зустріли давнього друга,
а потім морщать суворо лоба,
бо якось надто важка задача,
і де ж відмінниця, що підкаже –
неподалік сидить у підвалі
без світла, їжі та телефону,
чи гарячково збирає гроші
на пластикову протезну руку
тому, хто в класі дражнив та бився,
а зараз також побився в битві,
а може, просто сидить на кухні
і раз у раз набирає номер
того абонента, що вже небесний,
але про це не повідомляють,
бо арифметику наша влада
вивчала досі лише на двійку…
Так, хто черговий? а хто відсутній?
чи є поважна тому причина,
що поруч стало порожнє місце?!
це в них такі університети,
така це школа життя та смерті,
таке розуміння крихкості щастя,
що у підручнику і не знайдеш,
а той, хто повернеться, не відмінник,
а просто відмінним від всіх лишиться,
бо так багато в житті побачив,
що не продряпати і на парті…
13 серпня 2014 року