Промені світяться –
ввімкнені кінопроектори,
фільми про кожного вбитого
йдуть на екрані небесному,
ті, хто з Майдану і ті, хто з воєнного сектору,
дивляться пильно, неначе журі фестивалю…
Лаються, плачуть, регочуть, бояться,
щоб дещо з життя не побачила мати,
крутять спочатку, як плівку зненацька обірве залізо,
І так тихенько питають, підвівши обличчя, аби перезняти
чи змонтувати інакше останню секунду…
23 лютого 2015 року