Війна — відображення миру в кривому дзеркалі.
Якщо дивитися довго — спочатку смішно,
Потім — боляче, а далі – дивно і страшно,
Довго і гучно страшно, і все страшніше,
Бо вже ніколи нікуди війна не щезне.
А від кожного пострілу із гармати
Тільки більше та більше дзеркальних друзок,
І ці сотні тисяч дрібних уламків
Потрапляють в серця тих, хто там воює,
З непомітним наче похолодінням.
І бійці лишаються далі жити,
Викладати кригою слово «вічність»,
А вночі, прокидаючись у нестямі,
Оглядаються, де ж ти, названа сестро,
Чи несеш своє рятівне кохання?
17 березня 2015 року