Під бруківкою взимку ховалась зелена трава…
Вибивали каміння, а там - ось така дивовижа,
Як її не давило, таки залишилась жива,
Недоторканно-ніжна, яскрава, смарагдово-свіжа.
І тепер, у лютневий мороз, люди мають весну,
Зазирають у неї, пірнають углиб, аж до літа,
Де на тихому плаї тонесенько грає трембіта,
І лишилося тільки збудити країну від сну.
А до того - пекельно палають у діжках дрова,
В охорони Майдану дивитися в очі вказівка,
Бо в очах у своїх – ця зимова зелена трава,
А навколо - з червоними цятками крові бруківка
8 лютого 2014 року