Ти встиг сказати — відвоював своє,
Поранений в ноги, десятки осколків,
Знеболили…
Далі знову немає зв'язку.
Немає, немає, немає, немає зв'язку.
А він — є.
Є зв'язок з усім, що робила я все життя.
І чого не робила.
Відкладала на потім, нехтувала, відверталася,
Вважала, що якось воно та буде, аби не війна.
А воно – війна…
Я тут поруч від твого бою,
Навпростець їзди – півгодини,
Але це довоєнна карта,
А тепер ти став недосяжний.
Блокпости на всіх перехрестях,
Тому подорожую.
Слов'янськ, Семенівка, Ніколаєвка —
Тут вночі стогнуть поранені будинки
І мовчать вбиті,
Та на їхніх подвір'ях вже грають діти
І не у війну.
А більше я ще не скажу нічого,
Бо ні, — я не телебачення,
Повірте, не телебачення,
Вже назавжди — не телебачення,
І в мене навіть немає зв'язку,
А він – є.
22 серпня 2014 року