Це мені болить твоя голова,
Бо у ній сьогодні наші світи,
Ті, де чорний дощ і біла трава,
Де і я не я, де і ти – не ти.
Там також у небі гуркоче грім,
Та ніхто не рахує його калібр,
Там якщо чужі і заходять в дім,
То несуть із собою гарячий хліб.
Він, як знаєш, є всьому голова,
А твоя голова у мене болить,
Я вбиваю в неї гострі слова,
Щоб цей біль убити хоча б на мить.
Буде легше, злива аби пройшла,
Разом з нею - неміч, ніч та війна,
А до того - сіра в'язка імла
Що ніколи не приходить одна.
10 липня 2014 року