Поль Елюар Вибрані вірші

З книжки «ПЕРШІ ВІРШІ» (1913—1918)

Єдина істота

І

Розтопила чисті сніги,

Оживила квіти у травах

І сонце звільнила.

О! Дівчино різних пір року,

Твої стопи припнули мене до землі,

Тож люблю я її всенький рік.

Наше кохання глузує з весни,

З усієї твоєї краси,

З усього твого добра.

II

Флейта і скрипка грають, —

Світлої пісні простори

Підносять наші серця

І чайки над морем.

Забудь наші рухи врізнобіч,

Звуків сміх розсипається,

Наша мрія збулась.

Ми здолаємо видноколо,

Нас прекрасна земля тримає —

Всесвіт не охопити зором, —

Флейта і скрипка грають.

III

Люба, що тобі сказати?

Ранок у саду,

Охолодою упився соловей,

В наших душах оселився день

Й підступає аж до серця.

В наших душах оселився день

І, чекаючи весь ранок сонця,

На тонкій галузці птах завмер.

І, полишивши роботу, ми йдемо до сонця

Радісно і легко.

Знаєш ти, що повернуся,

Бо між нами птах співає,

Небо летом прикрашає,

Небо впало у зажуру,

Трави спохмурніли.

IV

Все море сяє,

Все море покидає

Землю і її темну ношу.

Снити про зниклий світ,

Мужність якого вже стільки літ

Ти зберігаєш як сон.

Хай ти і не втримавсь на хвилях,

Як світло... А під сонцем

Вітер втікає з землі неозорої.

Загрузка...