З книжки «ПОЛІТИЧНІ ВІРШІ» (1948)

Іспанія

Найпрекрасніші очі у світі

Співати почали

Що хочуть бачити далі

За мури тюрми

Далі за повіки

Набряклі печаллю

Ґрати в'язниць

Наспівують про свободу

Шириться пісня повсюди

Лине шляхами людей

Під лютим сонцем спекотним

Під великим сонцем борвію

Життя що померло воскресло

Ночі на дні обернулись

Вигнанці бранці

Ви розкладаєте ватру в пітьмі

Вогонь що зорю віщує

Свіжість ранкову росу

Перемогу

І радість перемоги.

Говорити про силу любови

Між муками всіма моїми між смертю й мною

Між безнадією моєю і сенсом жити

Несправедливість криється і ця біда людей

Які не годен я прийняти та ще мій гнів

Є макі кривавої барви Іспанії

Є макі небесної барви Греції

Хліб кров небо і право сподіватись

Для всіх невинних що ненавидять зло

Світло завжди там де згасання

Життя завжди готове стати тліном

Але весна відроджує все безнастанно

Виходить брунька з темряви й довкруж тепло панує

І матиме тепло сенс себелюбців

Їхні прив'ялі почуття не захистимо

Чекаю на вогонь щоб говорити сміючись з байдужосте

Чекаю на людину щоб сказати що її страждання оминули

Ти хто був моєю плоттю сумлінням чулим

Ти кого люблю одвіку ти хто мене створив

Ти не стерпів ні гніту ні образ

Ти мріючи співав про щастя на землі

Ти мріяв бути вільним і я тебе продовжую.

Загрузка...