Обтяжена
Легкими плодами на вустах
Прикрашена
Безліччю квітів різнобарвних
Уславлена
В обіймах сонця
Щаслива
Від близького птаха
У захваті
Від крапельки дощу
Чарівніша
Аніж ранкове небо
Вірніша
Я говорю про сад
Я мрію
Та власне я кохаю.
Кохав я вчора і ще кохаю
Нічого в світі не уникаю
Моє минуле мені вірне
Бо час у моїх жилах плине.
Мій краєвид то велетенське щастя
Моє ж обличчя — чистий всесвіт
Втім плачуть чорними слізьми
Йдуть від печери до печери
Тут не можна загубитись
А своє обличчя я у воді прозорій бачу
Оспівати самотнє дерево
Шліфувати жорству
Відсвічувати небокрай
Я тулюсь до дерева
Сплю на жорстві
На воді вітаю сонце й дощ
І суворий вітер.
У першому чистому слові у першій усмішці твого тіла
Дорога важка зникає
Все починається знову
Квітка ляклива квітка без вітру неба нічного
Руки нездалі невмілі
Руки дитячі
Зведені очі до твого обличчя і саме це є днем на землі
Молодість перша завершена
Втіха єдина
Осердя землі осердя запахів і роси
Без віку без причин без зв'язків
Забуття без тьми