Мене не існує тут.
Закутався я сам у себе.
Я заблукав поміж планет,
Світло існує без мене.
Народжена від моєї руки на очах,
Збиває мене з дороги,
Темінь мені заступає шлях,
До мого вінця всесвіту,
У розбитому люстрі — безмежне
Життя, мінливе й примхливе,
Де несподіване й звичне
Творять журбу почережно.
Те, що тобі я кажу, мене не міняє,
Я не йду від найбільшого до найменшого.
Дивлюся на себе:
Перспектива ця не для мене.
Я тримаюся свого місця,
І ти відійти не годна від нього.
Вже пустка довкола мене
І, коли відвертаюсь, — ніщо постає у двох іпостасях:
Ніщо і я.