З книжки «ЗАХИСТ ЗНАННЯ» (1928)

Захист знання

І

Мене не існує тут.

Закутався я сам у себе.

Я заблукав поміж планет,

Світло існує без мене.

Народжена від моєї руки на очах,

Збиває мене з дороги,

Темінь мені заступає шлях,

До мого вінця всесвіту,

У розбитому люстрі — безмежне

Життя, мінливе й примхливе,

Де несподіване й звичне

Творять журбу почережно.

III

Те, що тобі я кажу, мене не міняє,

Я не йду від найбільшого до найменшого.

Дивлюся на себе:

Перспектива ця не для мене.

Я тримаюся свого місця,

І ти відійти не годна від нього.

Вже пустка довкола мене

І, коли відвертаюсь, — ніщо постає у двох іпостасях:

Ніщо і я.

Загрузка...