Я ще вчуваю голос
Отже прилетить твій любий птах турботний
На безліч склеплених очей
Мій птах — сова
Богиня скута в рухах
Справжня убивця барви
Сова з застиглим зором
Що прикрашає землю своїм пір'ям
Я тут у виграші бракує лиш уваги
До натовпу що я збираю
Згадаємо про нашу юність
Забудемо про нашу юність
Сміємось з неї і вона сміється
З відкинутою головою
Сміятися сильніш ніж говорити
Форми тонкі які нас зваблюють
Іще
Ці форми лицемірні
Такі мінливі так зле приховані
Перед ними
Наші руки з топленого масла
Скуті
А наші губи з бронзи
Увіковічнені піснями
Соромливі
Лепечуть слова прощальні
Незрозумілі
Пилка яка зламалась.