З книжки «ПОРУЧНІ» (1936)

Я ще вчуваю голос

Я ще вчуваю голос

Отже прилетить твій любий птах турботний

На безліч склеплених очей

Мій птах — сова

Богиня скута в рухах

Справжня убивця барви

Сова з застиглим зором

Що прикрашає землю своїм пір'ям

Я тут у виграші бракує лиш уваги

До натовпу що я збираю

Тож скільки років вам?

Згадаємо про нашу юність

Забудемо про нашу юність

Сміємось з неї і вона сміється

З відкинутою головою

Сміятися сильніш ніж говорити

Форми тонкі які нас зваблюють

Іще

Ці форми лицемірні

Такі мінливі так зле приховані

Перед ними

Наші руки з топленого масла

Скуті

А наші губи з бронзи

Увіковічнені піснями

Соромливі

Лепечуть слова прощальні

Незрозумілі

Пилка яка зламалась.

Загрузка...