На зло:
Моя мова похмура тому що я сам
День настане
Жахливий
Можливо навіки
А втім двері знов зачиняються
До мрії про світло
До сонця й трави
До щасливого обличчя бути зрозумілим
Бути прийнятим
А втім двері знов зачиняються
До щастя якого прагнув я яке створив
І я говорю про ніч усупереч галасливому дню
Я забуваю омріяний день я вкриваюсь землею
Моє ім'я ніщо
І ти взяв моє ім'я і з'єднався зі мною
Уночі говорю я про смерть я вірю лише землі
Так існуватиме все найгірше й найкраще
Та мене там не буде.
На добро:
Суцільний день тяжіє над долиною
Як вибух кошика що виповнивсь плодами
Вогонь задля вогню день задля дня
Про це тут думають при світлі
І небо на землі
Це є жадання бачити тут світло
Ми не втрачаємо ані билинки сподівання
Ми відмовляємося жити без мрій всю зиму
Щоб нам світило сонце
Ми мріємо про весну вона вже недалеко
Хоч поглядом її не можемо сягнути
Немає тут сліпих
Кохання береги для нас є берегами справедливости
Й метою наших рук
Наша ріка свій шлях торує
Вона є серцем горлом і язиком і голосом
Вона невпинно тече вперед і в плині тому
Наші чуття й бажання безмежного прийдешнього
Через тіло закохане щастя близького.