Вибрані вірші

Я мов близнюк істот котрих люблю

Їхній двійник і це найбільший доказ

Їхньої правди я лице рятую

Тих кого вибрав щоб виправдать себе

Їх безліч тьма нема їм ліку

Йдуть вулицями заради себе й мене

Вони несуть ім'я моє я їхнє

Ми як з одного дерева плоди

І це природніше ніж свідчення усі

Обмотує цитрину безформним білком

Вкриває цей білок м'яким тонким блаватом

Пряма і чорна лінія має красу що йде від тебе

Зоря — зворотний бік твоєї картини

І незліченні мури руйнуються

Позаду твого полотна і ти весь гостропильний погляд

Як той сліпий як оглашенний

Високу шпагу здіймаєш у пустку

Одна рука чому б і ні друга рука

І голий рот чому б і ні немов пір'їна

Чому б не усмішка й чому б не сльози

Скраєчку на даху де бавляться маленькі цвяшки

Ось інший день лишає тіням їхній шанс

І єдиним порухом повік ураз зрікається

Зимовий ранок літній ранок

Стулені губи і троянди стиглі

Бентежний обшир куди нас погляд вабить

Де море зникло де суцільний пляж

Літній вечір зосередився у громовому голосі

Горить рівнина помирає й відроджується у пітьмі

Зимовий вечір натхненний нещадним льодом

Ліс голий вкритий мертвим листям

Вага пір року нечула і жива

Вага пір року врівноважена роками

Було нам вісім літ було нам по п'ятнадцять

І ми постаріли і спохмурніли зоря й життя

Чоловіки й жінки яких ми не кохали

Не згадуймо про це бо ж вони й тіні не лишили

Але ми постаріли безодня заселилась

Отак ми відтворили дорослих майбуття

Проте це геть мале люстерко

Щоб там побачити всміхаючись пару очей одне

по одному

Й сам ніс

І кінчик вуха і час коли ти дмешся

Люстерко це безмежне

Як ото наш всесвіт

Маленьке люстерко де забавлялись з нами

Одна по одній тисяча дівчат

Тисяча засвідчених обіцянок