Світає
Вертаюся додому
Ейфелева вежа похилилась
Мости криві
А знаки всі роздерті
В румовищі-будинку
У мене вдома
Найбільша книга
Я роздягаюсь.
Свобода о круговерть і тихі босі ноги
Свобода легша і простіша
Аніж весна велична в прозорості цнотливій.
Остання ластівка
Плете луб'янець
Щоб світло втримати
Остання ластівка малює
Це спорожніле око
Із долоні села
Вечір дзьобає зерна
Сну звірини
Добраніч кажу я подумки
І кличу тишу
Безмовно на ім'я.