З книжки «ПОВТОРЕННЯ» (1922)

Поруч І

Ніч найдовша а шлях найясніший

Лампи я до вас ближче ніж світло.

Метелик птах звички

Розбите колесо моєї втоми

В ньому мій добрий гумор

Порожній знак і знак

На віялі курантів.

Поруч II

Мерехтливе сонце

Порожній знак і знак на віялі курантів

Лагідним пестощам рукою на небі

Птахам що ледь розгортають книгу сліпих

То одним крилом то другим між цією годиною та наступною

Малюючи обрій крутячи тінями

Що світ обмежують коли я опускаю очі.

Вірші

Серце на дереві, можеш знічев'я його зірвати,

Усмішка, сміх, сміх і ніжність з інших світів.

Переможений, переможець святий і чистий як ангел,

Разом з деревами в небо злітаєш.

Десь плаче красуня, яка б хотіла боротись,

Але знеможена спить біля підніжжя схилу.

І хай би яке було небо печальне й прозоре,

Не закохатися в неї, уздрівши її, неможливо.

Дні наче стиснуті пальці.

Квіти засохли, насіння пропало,

Літня спекота великих морозів чекає.

Глянути оком мерця. Розмалювать порцеляну.

Музика, білі оголені руки.

Вітри із птахами злилися — небо міняє барви.

Потайний погляд

Намалюйте мого портрета.

Він зміниться, щоб заповнити всі порожнечі.

Намалюйте мого портрета без галасу, лише тишею,

Якщо тільки не — якщо він — попри — за винятком

Я вас не чую.

Йдеться, не йдеться більше.

Я хотів би бути схожим —

Неприємний збіг обставин, між іншими великими

справами.

Невтомно, голови перев'язані

Руками моєї діяльности.

Загрузка...