Казино «Руаяль»

FRUIT DEFENDU[166]

Повернувшись до номера, Бонд був зворушений тим, що усі його речі дбайливо розкладені, а у ванній кімнаті зубна щітка та приладдя для гоління акуратно примощені на половині скляної полички. Іншу половину займали речі Веспер — зубна щітка, пара пляшечок і баночка з кремом для обличчя.

Перевіривши флакони, Джеймс здивувався, бо один містив нембутал — снотворні пігулки. Здається, події на віллі відбилися на нервах Веспер сильніше, ніж він уявляв.

Ванна була наповнена, поруч з рушником на стільці стояв флакон із дорогою есенцією для купання.

— Веспер! — покликав Бонд.

— Так?

— Це занадто. Я відчуваю себе якимось марнотратним жиголо.

— Мені наказали дбати про тебе. Я тільки виконую наказ.

— Люба, ванна — ідеальної температури. Вийдеш за мене заміж?

Вона фиркнула.

— Тобі потрібна служниця, а не дружина.

— Я хочу тебе.

— А я хочу омарів зі шампанським, тож ворушися!

— Гаразд, гаразд! — відгукнувся Бонд.

Він насухо витерся, одягнув білу сорочку і темно-сині штани. Розраховував, що Веспер одягнеться також просто, але коли вона без стуку постала на порозі його кімнати, вдягнена у блакитну льняну блузку, що гармонувала з кольором очей, та бордову плісировану бавовняну спідницю, був приємно здивований.

— Не можу більше чекати. Я помираю з голоду. Мій номер прямо над кухнею, й аромати, що звідти долинають, зводять із розуму.

Бонд підійшов і обняв дівчину за талію. Вона обперлася на його руку, і вони спустилися на терасу, де, в місці, куди падало світло з безлюдної їдальні, для них накрили столик.

Шампанське, яке Бонд замовив після приїзду, охолоджувалось у позолоченому відерці. Він наповнив два бокали, а Веспер розклала на тарілки смачненький домашній паштет із печінки та підсмажені рум’яні французькі хлібці з кубиками жовтого масла, поданого у льоді.

Дивлячись одне одному в очі, вони випили вино, і Бонд знову налив бокали по вінця.

За обідом він розказав Веспер про своє купання, потім вони побалакали, чим займуться зранку. Протягом вечора обоє намагались уникати проявів почуттів, але в очах дівчини Бонд бачив таке саме жадання прийдешньої ночі, яке відчував і він. Час від часу їхні руки та коліна стикалися, щоби хоч трохи зняти напругу томливого очікування близькості.

Коли омар був з’їдений, друга пляшка наполовину спорожніла, а вони щедро приправили суниці збитими вершками, Веспер глибоко зітхнула від задоволення.

— Я наїлась, як поросятко, — радісно сказала вона. — Ти завжди пригощаєш тим, що мені страшенно подобається. Мене ніколи так не балували, — кинула погляд у бік затоки, на гладі якої відбивався місяць. — Чим це я таке заслужила? — в її голосі чулися насмішкуваті нотки.

— Ти про що? — здивувався Бонд.

— Ну не знаю! Мені здається, люди отримують те, що заслуговують. Можливо, я також заслужила те, що маю, — вона посміхнулась, і очі смішкувато звузились. — Адже ти майже нічого про мене не знаєш, — додала несподівано.

Бонда вразили серйозні нотки в голосі.

— Знаю достатньо, — відгукнувся він зі сміхом. — Принаймні, цього вистачить на завтра, на післязавтра й на після-післязавтра. Ти, якщо вже зайшла мова, також про мене майже нічого не знаєш, — він долив шампанське.

Веспер задумливо подивилася Бонду в очі.

— Люди — наче острови, — зауважила вона, — які відокремлені один від одного. І скільки б вони не зближувалися, між ними завжди буде море. Навіть якщо вони одружені п’ятдесят років.

Бонд розгублено подумав, що дівчина напевне впала у vin triste[167]. Забагато шампанського наганяє тугу. Але раптом Веспер весело розсміялася.

— О, не роби таке обличчя, — вона нахилилась і накрила його долоню своєю. — Мене просто потягнуло на сентиментальність. І ще відчуваю, що мій острів майже впритул наблизився до твого... — Веспер ковтнула ще шампанського.

Бонд полегшено розсміявся.

— Тоді пропоную об’єднатися й утворити півострів. Просто зараз, тільки-но покінчимо зі суницею.

— Та ні, — відповіла вона кокетливо. — Я хочу кави.

— І бренді, — парирував Бонд.

Набігла хмаринка. Вдруге за вечір. Ця також залишила маленький знак запитання, що повиснув у повітрі. Та він швидко розтанув від теплої та приязної атмосфери, що оточила обох.

Коли кава була випита, а Бонд потягував бренді, Веспер узяла сумочку і підійшла до нього ззаду.

— Я втомилася, — мовила, опустивши руку йому на плече.

Бонд поклав на її долоню свою, і на мить вони завмерли. Потім дівчина схилилася, легко торкнулася губами волосся Джеймса і пішла. За хвилину в її кімнаті спалахнуло світло.

Бонд палив, очікуючи, коли воно згасне. Тоді рушив слідом, затримавшись, щоб побажати доброї ночі хазяїну та його дружині й подякувати за чудовий обід. Вони обмінялися чемностями, і Джеймс піднявся нагору.

Було тільки половина на десяту, коли він увійшов до номера Веспер через ванну кімнату і зачинив за собою двері.

Місячне сяйво, що пробивалося крізь напівзачинені віконниці, пестило білість її тіла, розпластаного на широкому ліжку.

Бонд прокинувся у своїй кімнаті на світанку і деякий час лежав, перегортаючи солодкі спомини.

Потім тихенько зісковзнув з ліжка, натягнув піжамну куртку, прокрався повз двері номера Веспер і вийшов на пляж.

Море на світанку було гладеньким та спокійним. Маленькі рожеві хвилі ліниво лизали берег. Було прохолодно, але він скинув куртку і, оголений, пройшов краєчком прибою до місця, де купався учора. Там повільно увійшов в море та рушив уперед, поки вода не дійшла до підборіддя. Потім відштовхнувся від дна і, заплющивши очі й затиснувши рукою носа, пірнув, відчуваючи, як холодна вода огортає тіло та волосся.

Дзеркало затоки виглядало ідеально гладким, лише де-не-де вистрибувала риба. Під водою Бонд уявив собі ідилічну картинку, на якій Веспер виходить із соснового гаю, а він лякає її, несподівано виринаючи з-під води.

Але коли за хвилину виринув з води, піднявши фонтан бризок, то був розчарований, бо навкруги не було ні душі. Він трохи поплавав, потім ліг на воду, а коли сонце піднялося вище, вибрався на берег і розтягнувся на спині, насолоджуючись споїм тілом, котре, як він дізнався минулої ночі, не втратило своїх можливостей.

Як і день тому, Джеймс вдивлявся у чисте безхмарне небо в пошуках відповіді.

Через деякий час підвівся і повільно пішов пляжем до місця, де залишив куртку.

Він вирішив сьогодні ж просити Веспер вийти за нього заміж. Був упевнений у своєму рішенні. Треба лише вибрати слушний момент.