Казино «Руаяль»

ДОСЬЄ ДЛЯ М.

Двома тижнями раніше ця доповідна записка з відділу «С» була передана М. — минулому і теперішньому голові секретної служби, підпорядкованої британському Міністерству оборони:

Кому: М.

Від: Начальника відділу «С».

Тема: Проект усунення месьє Ле Шифра (відомого як «містер Намбер», «герр Нуммер», «герр Циффер» та ін.) — одногоз головних ворожих агентів у Франції; працює під прикриттям скарбничого «Союзу ельзаських робітників» — підконтрольного комуністам профспілкового об’єднання важкої індустрії і транспорту Ельзасу, який, за нашими відомостями, гратиме роль «п’ятої» колони у випадку війни з червоними.

Документація: Додаток А — біографія Ле Шифра, яку підготував голова архіву. Додаток Б — довідка про СМЕРШ[43].

Останнім часом у нас виникли підозри, що Ле Шифр перебуває у скрутному фінансовому становищі. Практично в усіх аспектах він є прекрасним радянським агентом, однак схильність до матеріального достатку — його ахіллесова п'ята, що ми час від часу використовували. Так, недавно одній з його коханок — євразійці номер 1860, яку контролює відділ «Ф», вдалось отримати доступ до особистих справ Ле Шифра.

Якщо коротко, то, судячи з отриманої інформації, він перебуває на межі банкрутство. Номер 1860 помітила ознаки кризи — таємний продаж дорогоцінностей, позбавлення вілли в Антібах, а також загальну тенденцію до обмеження витрат, що досі було характерною ознакою його життя. Подальші дослідження, зроблені за допомогою наших друзів із Другого бюро[44] (з якими ми в цій справі співпрацюємо) виявили одну курйозну історію.

У січні 1943 року Ле Шифр почав контролювати мережу борделів у Нормандії та Бретані, відомих під назвою «Cordon Jeune»[45]. Йому вистачило дурості витратити на ці потреби п’ятдесят мільйонів франків із грошей, що доручив йому ленінградський Третій відділ для фінансування С.Е.Р. - вищезгаданої профспілки.

За нормальних умов «Жовта стрічка» становила б собою першокласну інвестицію, і можливо, що Ле Шифр керувався насамперед бажанням збільшити кількість профспілкових коштів, а не особистою користю від запущених в обіг грошей своїх хазяїв. Однак, очевидно, він міг би віднайти менш пікантне капіталовкладення, ніж проституція, якби не спокуса побічного продукту — отримати доступ до необмеженої кількості жінок.

Проте доля розпорядилася інакше.

Три місяці по тому, 13 квітня у Франції набув чинності закон № 46685 під назвою «Loi Tendent à la Fermeture des Maisons de Tolérence et au Renforcement de la Lutte contre le Proxénitisme»[46].

(Коли M. прочитав це речення, він хмикнув і натиснув клавішу інтеркому.

— Начальник відділу «С»?

— Так, сер.

— Що, чорт забирай, означає останнє слово? — він по складах проказав «Proxénitisme».

— Сутенерство, сер.

— Це вам не мовна школа Берліца[47] Якщо бажаєте вразити знанням іноземної тарабарщини, потурбуйтеся надати шпаргалку. А краще — просто пишіть англійською.

— Прошу пробачення, сер.

М. відпустив клавішу і повернувся до читання докладної.)

Цей закон, відомий у народі як «закон Марти Рішар», закривав усі будинки сумнівної репутації, а також забороняв продаж порнографічних книг то фільмів, буквально нараз вибив грунт з-під ніг Ле Шифра і наразив того на проблему серйозного дефіциту фінансів у профспілці. Він відчайдушно спробував переобладнати борделі у «maisons de passe»[48], де напівлегально-напівтаємно відбувалися зустрічі, а також залишив кілька підпільних кінотеатрів, але такі зміни не покрили його накладні витрати, а будь-які зусилля продати бізнес, навіть за безцінь, із тріском провалилися. Тим часом, police des moeurs[49] вийшла на його слід, і за короткий час близько двадцяти закладів Ле Шифра було закрито.

Звісно, поліцію він зацікавив насамперед, як власних великої мережі борделів, і лише коли ми виказали зацікавленість у його фінансових справах, Друге бюро нарешті поділилося власним досьє на нього, зібраним разом з колегами із поліцейського департаменту.

Ми з нашими французькими колегами оцінили важливість ситуації і впродовж наступних кількох місяців поліція влаштувала справжнє полювання на пацюків серед закладів «Жовтої стрічки», в результаті якого нині від первісних капіталовкладень Ле Шифра не залишилось і сантима. Будь-яка рутинна перевірка виявить нестачу приблизно п’ятдесяти мільйонів франків у профспілці, де він є і скарбником, і фінансовим директором.

Поки нічого не вказує на те, що в Ленінграді щось підозрюють, але, на жаль для Ле Шифра, СМЕРШ, можливо, відчув запах смаженого. Минулого тижня надійне джерело з відділу «П» повідомило, що високопоставлений чин цього ефективного інструменту помсти Совєтов покинув Варшаву і прямує до Страсбурга через Східний Берлін. Поки ми не отримали підтвердження цих даних ані від Другого бюро, ані від Страсбурга (джерела сумлінні й надійні). Нема також нових повідомлень і зі штаб-квартири Ле Шифра, де на нас працює подвійний агент (окрім номера 1860).

Якщо Ле Шифр дізнається, що СМЕРШ упав йому на хвіст, або що його взагалі підозрюють, у нього не залишається жодної іншої альтернативи, опріч як вкоротити собі віку або спробувати утекти, однак, судячи з його поточних планів, він не усвідомлює, що на кін поставлене його життя. Саме ці його грандіозні плани наштовхнули нас на ідею ризикової та неординарної операції, суть якої викладена наприкінці даного меморандуму.

Ми вважаємо, що Ле Шифр спробує наслідувати приклад більшості зневірених розкрадачів і намагатиметься покрити дефіцит фінансів за допомогою азартних ігор. Гра на Bourse[50] — занадто повільний шлях. Як і нелегальна торгівля наркотиками або рідкими ліками, такими як ауреоміцин, стрептоміцин та кортизон[51]. Жоден тоталізатор не прийме ставок, які задовольнять Ле Шифра, до того ж у випадку виграшу його радше вб'ють, аніж йому заплатять.

Як там не є, нам відомо, що він вилучив із профспілкової коси останні двадцять п'ять мільйонів, а також півмісяця тому орендував но тиждень невелику віллу поблизу Руаяль-лез-О, на північ від Д'єппу[52].

Очікується, що казино «Руаяль» цього літа стане ареною найкрупнішої гри в Європі.

У спробі поборотися зо великі гроші з Довілем[53] та Ле Туке[54]«Курортна Асоціація Руаялю» передала стіл для бакара і два столи для гри в «залізку» синдикату Магомета Алі — групі єгипетських емігрантів (банкірам та бізнесменам), яка, згідно з чутками, має доступ до деяких фондів королівської родини[55] і яка протягом років намагалася зменшити прибутки Зографосо та його грецьких спільників, котрі встановили монополію на найбільші гральні заклади Франції.

За допомогою стриманої рекламної кампанії певну частину потужних американських та європейських туроператорів заохотили бронювати цього літа місця в готелях Руаяля, завдяки чому цілковито можливо повернути цьому вікторіанському курортові минулу славу.

Так це чи ні, ми впевнені, що 15 червня чи пізніше Ле Шифр прибуде сюди і спробує за допомогою оперативного капіталу в двадцять п’ять мільйонів виграти у бакара п'ятдесят (і заразом врятувати своє життя).

Запропоновано контропероція.

В інтересах Франції, а також в інтересах інших країн Північноатлантичного альянсу[56], цього впливового радянського агента потрібно дискредитувати й нейтралізувати; його комуністичну профспілку слід збанкрутувати і зганьбити, тим самим підірвати міць та згуртованість потенційної «п'ятої» колони чисельністю п'ятдесят тисяч осіб, спроможної в разі війни взяти під контроль широкий сектор північного кордону Франції. Мета буде досягнута, якщо Ле Шифр зазнає поразки за картярським столом. (NB: Вбивство недоречне. Ленінград швидко покриє розтрату і видасть його за мученика.)

У зв'язку з викладеним, рекомендуємо віднайти серед співробітників служби найкращого гравця і забезпечити його достатніми коштами для спроби виведення з гри супротивника.

Ризики операції очевидні, а можливість заподіяння збитків висока, однак ми вже проводили аналогічні операції, ризикуючи великими сумами, коли шанси на успіх були примарними, а кінцева мета — менш жадана.

У разі відхилення пропозиції єдиною альтернативою буде передача інформації, що ми зібрали, нами разом із рекомендаціями, Другому бюро або американським колегам з Об’єднаної розвідувальної агенції у Вашингтоні. Обидва ці відомства, без сумніву, радо скористаються нашими розробками.

Підпис: Начальник відділу «С».

Додаток А.

Ім'я: Ле Шифр

Відомий як: варіанти слів «цифра» або «число» різними мовами; наприклад «герр Циффер».

Походження: не встановлене.

Уперше в полі зору з’явився у червні 1945 року як ув'язнений табору для переміщених осіб Дахау, в американській зоні окупації Німеччини. Страждав на амнезію і параліч голосової зв’язки (можлива симуляція). Німота була вилікувана терапевтичним способом, однак суб’єкт продовжував наполягати, що втратив пам'ять, окрім туманних спогадів стосовно Ельзасу-Лотарингії і Страсбурга, куди був переведений у вересні 1945 року з паспортом апатрида[57]№ 304-596. Вибрав прізвище Ле Шифр (мотивуючи тим, що «я — тільки набір цифр у паспорті»). Імені не має.

Вік: близько 45 років.

Зовнішність: Зріст п’ять футів вісім дюймів, вага — 18 стоунів[58]. Колір обличчя — дуже блідий. Чисто поголений. Волосся рудо-каштанове, коротко підстрижене. Очі темно-карі, вирлаті. Маленький, майже жіночий рот. Вставні зуби високої якості. Вуха маленькі, з великими мочками, що свідчить про наявність єврейської крові. Кисті руки маленькі, доглянуті, волохаті. Ступні маленькі. З погляду расової належності суб’єкт має змішані риси середземноморського типу з прусським чи польським корінням. Одягається вишукано та добротно, віддаючи перевагу двобортним темним піджакам. Постійно палить «капораль»[59], користується антинікотиновим мундштуком. Раз від разу впорскує в ніс бензедрин[60]. Голос тихий та рівний. Білінгв: французька й англійська. Добре володіє німецькою. Легкий марсельський акцент. Посміхається рідко. Ніколи не сміється.

Звички: полюбляє розкіш, але не виставляє її напоказ. Завищений сексуальний апетит. Садомазохіст. Вправний водій спортивних автомобілів. Добре знається на стрілецькій та холодній зброї, володіє прийомами рукопашного бою. Завжди носить при собі три леза: за стрічкою капелюха, в лівому підборі та портсигарі. Знає бухгалтерський облік і математику. Відмінний гравець. Прибуває в супроводі двох гарно вдягнених охоронців — француза та німця (описи надано).

Примітки: значущий і небезпечний агент СРСР під керуванням ленінградського Третього відділу через Париж.

Підпис: Архіваріус

Додаток Б.

Тема: СМЕРШ

Джерела: власні архіви, а також уривкові матеріали, що надали Друге бюро та ЦРУ з Вашингтона.

Назва СМЕРШ — акронім двох російських слів «СМЕРть Шпіонам». Стоїть на службовій драбині вище МВС (раніше — НКВС); вважають, що підпорядковане особисто Берії.

Штаб-квартира: Ленінград (філія у Москві).

Завдання СМЕРШу полягає у викорінюванні усіх форм зрадництва та інакодумства в підрозділах радянських таємних служб усередині країни й за її межами. Це — найпотужніша і найзагроз-ливіша організація в СРСР. Є думка, що вона не провалила жодної каральної операції. Вважають, що СМЕРШ відповідає за вбивство Троцького у Мехіко (22 серпня 1940 р.)[61], і, можливо, репутація цієї організації насправді ґрунтується на успіхах, яких раніше не вдавалося досягти ні одинакам, ні групам.

Наступного разу про СМЕРШ заговорили після нападу Гітлера на Росію. Чисельність організації була швидко збільшена з метою боротьби зі зрадниками та подвійними агентами під час відступу радянських військ у 1941 році. Тоді СМЕРШ виконував роль карального підрозділу НКВС, а теперішні функції були закріплені пізніше.

Після війни відомство зазнало ретельної чистки, і зараз, як вважають, складається з кількох сотень оперативників високої кваліфікації, які працюють за п'ятьма напрямками[62]:

Перший відділ займається контррозвідкою в радянських установах усередині країни й за кордоном.

Другий відділ здійснює операції, в тому числі виконання смертного вироку.

Третій відділ — адміністративно-фінансовий.

Четвертий відділ — наукові розробки, правові питання, робота з кадрами.

П’ятий відділ — судовий: винесення остаточного вироку жертвам.

Після закінчення війни в наші руки потрапив єдиний оперативник СМЕРШу — Гойчев, відомий як Гаррад-Джонс. 7 серпня 1948 року в Гайд-парку він застрелив Печора — медичного працівника Югославського посольства. Під час допиту вчинив самогубство, проковтнувши ґудзик від піджака, зроблений, як виявилося, з пресованого ціанистого калію. Ми не дізналися від нього жодної інформації, крім того, що він працює на СМЕРШ, про що Гойчев сповістив із гордістю.

На нашу думку, жертвами СМЕРШу стали такі подвійні агенти: Донован, Хартроп-Вейн, Елізабет Дюмон, Вентнор, Мейс, Саварен (Додаткові матеріали див. Архів, секція Q.).

Висновок: треба докласти максимум зусиль, щоб удосконалити наші знання щодо цієї могутньої організації та ліквідувати її оперативних агентів.