Негожого лютневого дня 1905 року Ґертруда Белл розбила табір на Тнейбі, на схід від Мертвого моря поблизу Мадеба, і приєдналася до бедуїнів із племені Бені Сахра. Вона писала: «Ми заприятелювали, Бені Сахра і я. „Машалла! Бинт араб, — сказали вони. — За Божим велінням ти — королева пустелі”».
В своїй численності одне ми ціле,
Бо маємо в розлуці вдосталь місця для любові.
Несхожість наша є подихом краси в життя рутині,
Неначе гір вершини у вранішнього сонця промінцях.