30 жовтня 1961 року о 11 годині 32 хвилини 13 секунд за московським часом весь радіозв'язок у Заполяр'ї від Архангельська і Мурманська до Чукотки і далі раптово обірвався. В академіка Харитона - закритий зв'язок з Москвою урядовим телефоном, а ось зв'язок Москви з районом подій втрачений!
Ця звістка пронеслася відразу по всіх коридорах і залах КБ-11. Зв'язок втрачений!
Це означає, що все-таки гримнула голубонька!
Тепер чекати результату: на скільки хвилин зв'язок втрачений. На п'ять? Десять? П'ятнадцять?
Не витримав Юлій Борисович, дзвонить у Москву: як зв'язок?
Відповідь: його немає вже 24 хвилини!
І це привід відкривати пляшки! Підкидати Борисовича! Правий був наш дід! А були ж скептики, не вірили, свої варіанти висували!
- Альо, Москва, як зв'язок?
- Немає зв'язку. 33 хвилини немає!
33 хвилини - це перемога.
А Харитон червону слухавку не кладе. Сьогодні він іменинник. Міністр Славський десь там, у районі подій у літаку літає, так нехай його перший заступник відповідь тримає.
- Так що зі зв'язком?
- 41 хвилина!
- І все немає?
- І все немає!
Шампанське заздалегідь не готували. Щоб потім розчарування не було. Тепер хтось мозолястою пролетарською рукою зловив завгоспа за комір: відкривай льохи!
Кабінет Харитона людом напханий. Звістка по головах на сходи і коридори ковзає.
- Ну і ..?
- 56 хвилин! Немає!
Гарчить, гавкає, квакає, переривається зв'язок, почав відновлюватися на 81 хвилині. Ось це так! Ось це гримнула! Ось це торохнула!
Зв'язок виникав якимись шматками з шипінням і тріском.
Міністр середнього машинобудування та Головнокомандувач Ракетних військ стратегічного призначення відправили перше повідомлення: «Москва. Кремль. Хрущову. Випробування на Новій Землі пройшли успішно. Завдання Батьківщини виконане. Повертаємося на з'їзд. Славський. Москаленко».
Вийшов на зв'язок командир Ту-95В: «Завдання виконано. Майор Дурновцев».
Негайно одержав відповідь: «Герою Радянського Союзу підполковнику Дурновцеву і всьому екіпажу. Дякую за службу. Хрущов».
Для XXII з'їзду КПРС був зведений палац - Кремлівський палац з'їздів. Про його будівництво не повідомлялося. Для делегатів з'їзду і всієї країни - сюрприз. Сліпуча зала, неймовірний простір. Так! Це місце спеціально створене для того, щоб тут приймати Програму будівництва комунізму.
На трибуні з'їзду вчені й колгоспники, сталевари й лікарі, будівельники й шахтарі: Схвалюємо! Схвалюємо! Схвалюємо! Плани партії - в життя!
Перервав голова чергового оратора:
- Товариші, слово для повідомлення має товариш Хрущов.
Піднявся Хрущов на трибуну. Замовкла зала.
- Товариші... Ми заряд зменшили... Щоб було не 100, а 50 мільйонів тон. Але бомба у нас норовлива. Будемо вважати 50. Насправді вона видала більше. Випробування пройшли успішно.
Хрипить Микита Сергійович голосом. Хвилювання душить. Він хотів ще щось сказати. Він, мабуть, повинен був віддати хвалу нашим вченим, конструкторам, інженерам, технікам і робітникам. Але вже нічого розчути було не можна. Зала раділа. Ведучий намагався навести порядок, надати слово доповідачу, якого перервали на півслові, але махнув рукою й оголосив перерву до 19-ї години.
Результат потрясав. Вибух оцінили в 57 мільйонів тон. Спалах спостерігався на Алясці, в Норвегії, у Гренландії, по всій радянській півночі. В покинутому селищі за 410 кілометрів від епіцентру знесло дахи, розкидало дерев'яні будинки, покосило кам'яні. На острові Діксон за 780 кілометрів від вибуху повилітали шибки. Вибух був зафіксований всіма сейсмічними станціями планети Земля на всіх континентах. Звук вибуху було чути на відстані 800 кілометрів. Грибоподібна хмара піднялась у стратосферу на 67 кілометрів. Процес розвитку хмари тривав 40 хвилин. Хмара вийшла двох'ярусної структури. Діаметр верхнього ярусу - 95 кілометрів, нижнього - 70. Хмару було видно на відстані 900 кілометрів. Ударна хвиля тричі обігнула Земну кулю.
У всіх радянських військових підручниках з'явився новий рядок. Раніше вчили офіцерів і солдатів, що в ядерної зброї чотири фактори ураження: світлове випромінювання, проникна радіація, ударна хвиля, радіоактивне зараження місцевості. Тепер нарешті звернули увагу і на п'ятий фактор ураження: електромагнітний імпульс, який порушує роботу зв'язку, вибиває з ладу електронну апаратуру. Раніше про це знали, але якось серйозно з цим не рахувалися.
А газета «Правда» вибухнула статтею: 50 мільйонів тон, 100 мільйонів тон - все це вчорашній день, у нас створені більш потужні заряди.
Назавтра - фінал історичного XXII з'їзду КПРС.
- Товариші, слово надається Першому секретарю Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу, Голові Ради Міністрів СРСР, товаришу Хрущову Микиті Сергійовичу.
Зала відповіла потужною овацією.
Хрущов сказав прості і всім зрозумілі слова:
- Наші цілі ясні, завдання визначені. За роботу, товариші!
І тут же потужний хор «Інтернаціоналом», гімном всіх пролетарів світу, підняв залу з місць:
Ми всіх катів зітрем на порох!
Повстань же, військо злидарів,
Все, що забрав наш лютий ворог,
Щоб повернути, час наспів.
Ці слова набули якогось зовсім іншого сенсу. Адже це не порожній дзвін. Батьківщина пролетарів усього світу вперше отримала можливість зруйнувати весь світ насилля та побудувати новий прекрасний світ!
Увечері для делегатів з'їзду - великий концерт. Зикіна. Магомаєв. Уланова. Трошин. Ансамбль «Берьозка»...
І раптом на сцені незвичайний номер: «Тренування космонавтів» - двісті гімнастів вищого класу показують запаморочливі трюки. Адже це 1961 рік. Лише півроку тому наша радянська людина першою піднялася в космос, продемонструвавши всьому світу надзвичайно високий рівень розвитку науки і техніки в Радянському Союзі. Ми й далі будемо флагманом розвитку для всього світу. На черзі Місяць, Венера, Марс... На запорошених стежинах далеких планет залишаться наші сліди!
Тут же за гімнастами - куплетисти Нечаєв і Рудаков. Народні улюбленці. Вони акомпанують самі собі. У них проста мелодія, яку обожнює країна. Їм писали: зовсім ми не супротив, що у вас один мотив.
Виконували вони завжди чотирирядкові куплети. Нечаєв промовляв два перші нейтральні рядки, а Рудаков видавав ударну кінцівку.
Зала чекає їх появи. Без них концертів у Кремлі не буває. Ось вони! Уже від одної їх появи веселе пожвавлення: зараз відмочать! Вони заспівали про п'яниць і бракоробів, про бюрократів і порушників вуличного руху. І ось фінал.
Нечаєв:
Пани мають на прикметі,
Що є в нас уже ракети.
Рудаков:
Сто мільйонів тон тротилу,
Щоб всіх їх трясця вхопила.
Зала бурхливо сміялася. Зала шалено аплодувала.
Тим часом світ, як з крижаної гірки, спочатку повільно, але потім усе швидше, сповзав до Третьої світової війни.
Пройде зовсім небагато часу і товариш Хрущов прийме рішення розгорнути на острові Куба 51-у ракетну дивізію і бойові частини, які ці ракети будуть прикривати.
Радянський Союз першим запустив штучний супутник Землі, першим доставив на Місяць вимпел із зображенням Герба Радянського Союзу, першим здійснив обліт Місяця і сфотографував його зворотну сторону, першим запустив людину в космос. У нас були такі ракети і такі ядерні заряди, яких ні в кого в світі не було. Навіщо ж вивозити ракети на Кубу? Нехай вони стоять в Сибіру, на нашій землі. Навіщо везти ракети на Кубу, якщо можна стріляти по Америці з нашої території?
Отже, питання: НАВІЩО РАКЕТИ НА КУБІ?
Щоб це зрозуміти, нам абсолютно необхідно повернутися трохи назад і зробити невелику подорож у Вальпургієву ніч 1960 року.
СЛАВСЬКИЙ ЮХИМ ПАВЛОВИЧ (1898-1991). Комісар у кавалерійській бригаді 1-ї Кінної армії. Після Громадянської війни закінчив Московський інститут кольорових металів і золота. У 1941 році - директор Дніпровського алюмінієвого комбінату в Запоріжжі, за евакуацію якого отримав свій перший орден Леніна. Під час війни - директор алюмінієвого комбінату на Уралі. З 1946 року - заступник начальника Головного управління з Проблеми № 1. З 1953 року - міністр середнього машинобудування. Тричі Герой Соціалістичної Праці (1949, 1954, 1962) лауреат двох Сталінських (1949, 1951), Ленінської (1980) і Державної (1984) премій, кавалер десяти орденів Леніна.
У квітні 1986 року - аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Після цього Славський вийшов на пенсію.