Раптом пролунав такий вигук, що аж глиця сипонула з мурашника: — Стер-режись!
Хлопчик миттю оглянувся навсебіч, щоб побачити, хто це кричить, але навколо нікого не було. І знову: — Стер-режись, стер-режись! — сипнула глиця з мурашника.
Що це? Хтось біжить лісовою стежиною? Хлопчик випростався й розглянувся навкруги. Та щойно він випростався, як той самий голос долинув зовсім тихесенько: — Стер-режи-ись!
Ба, та це ж хтось гукає з мурашника! І справді. З мурашника. На самому вершечку горбка стояв муравлик з хустинкою на шиї і торбинкою за плечима. Він тримав у руках глицю, блискучу й гладеньку, наче дзеркало, й горлав щосили:
— Ге-ей, з дороги, стер-режись!
Не встигли інші й насваритись на нього, як муравлик сів на глицю й — жу-ух! — помчав на ній униз, мов на санчатах. Якісь мурахи-теслярі, що саме несли в мурашник деревину, не встигли відскочити з дороги. Муравлик врізався в гурт, і теслярі попадали разом з деревиною. Та спритного муравлика це не зупинило, він знову скочив на глицю і — вжи-ик! — майнув на своїх незвичайних санчатах аж додолу. Та ще з якими викрутасами, ви б подивилися!
Відгадали, хто то був? Авжеж, не хто інший, як Ферда-Муравлик!
— Ах, яка чудесна мураха! — вигукнув хлопець, захоплено плескаючи в долоні. — Візьму її з собою додому!
Він схопив мурашку двома пальцями і обережно поклав у порожню коробочку з-під сірників.
«Пущу її між своїх іграшок, зроблю гарненьку загороду й приручу».
Ого, що спало на думку хлопцеві! Та це ще не все! Послухайте, що він придумав далі. «Братиму муравлика з собою до школи, він там лазитиме по парті. Вчитиметься разом зі мною, а може, ще й підказуватиме мені».
Отаке! Та вчитель напевно не дозволив би! Але що він міг би вдіяти? Адже вчитель і не бачив би мурашки. «Зроблю для неї маленьку хатку з картонної коробочки й носитиму в ранці, — мріяв хлопець далі. — Товариші мене питатимуть: «Гей, що то в тебе за коробочка?» А я їм на те: «Яка там коробочка, це ж у мене вчена мурашка!» Ото всі дивуватимуться!»
Хтозна, до чого б іще додумався хлопець, якби не побачив, що вже прийшов до свого дому й що в садку перед хатою його товариші Славек, Гана та Здєна ділять між собою щось червоне. Це були суниці, повний казанок. Друзі пригостили хлопчину й сказали, що, коли схоче, завтра може піти з ними разом. Їх поведе Анчка Латалова, а та знає, де ростуть суниці.
І, тільки доївши всі ягоди, хлопчик згадав про чудесного муравлика й відкрив сірникову коробочку.
Але Муравлик Ферда зник.