«Чому б ні? Збудую! Атож. Але як же я дістануся до тих черв’ячків, коли вони у воді? — говорив собі Ферда. — Треба ж їх спершу зміряти. Найкраще, мабуть, затулити носа, щоб у нього не набралося води, й пірнути».
Зробив так і — гоп! — під воду. Та, бачте, коли почав обома руками міряти, то мусив пустити носа й одразу ж набрав у нього води.
— Ні, так не піде. Треба щось інше придумати, — сказав він, коли вже знову сидів на березі, і глибоко замислився.
І придумав. Зірвав стеблинку, порожню всередині, одним кінцем занурив її у воду, близько до личинок, і почав у ту травинку, як у рупор,гукати:
Алло, алло!
Слухайте об’яву.
Повідомляють трави,
Що зараз почнеться свято,
Тут будуть казки розповідати!
Як тільки личинки це почули, одразу ж повилазили з води. Ферда посадив їх рядочком коло себе й заходився міряти. Коли вони замовкли, він почав їм розповідати першу казку. Якщо хочете, можете й ви її послухати.