Муравлик Ферда

ЯК ТРУМБЕЛІНЕК ЛІТАВ У ПОВІТРІ

Чужий мурашник був справді занедбаний. Наші мурашки цього й сподівались. Дорогою вони збирали кожну трісочку, кожен придатний камінчик. Скоро їхній почет наїжився назбираним добром, як гусеничка волосинками.

Взялися до праці, аж загуло. Ферда командував мулярами, й вони не тільки ходи полагодили, а й побудували для малечі та молодих мурашок гімнастичні зали, а в проходиках, що йшли згори, поробили гірки-ковзанки, по яких усі могли з’їжджати. Куриголоско повів мисливців на полювання й скоро пригнав цілу череду мурашиних корів. На найбільшій корові сидів верхи Трумбелінек і співав: «їде козак на своїм коні, їде до бою!» Чужі мурашки хотіли вже кричати йому «Слава!», та саме перед входом корова брикнула, й Трумбелінек перелетів через її голову просто поміж мурашок.

— Йому не пощастило, — пищав Куриголоско.

А мурашки підхопили Трумбелінка й почали його підкидати вгору.

Незабаром уся робота була готова. Мурашки навіть наносили харчів до сховищ. Потім королева покликала їх подивитися на її єдину надію — останні дві лялечки.

Лялечки лежали в спочивальні. Вони були досить великі. Королева ніжно погладила лялечки, та тільки доторкнулася до них руками, як здригнулась від несподіванки.

— Крила! — вигукнула вона, радісно схвильована.

Їй перехопило подих, і вона дивилася на своїх мурашок очима, повними сліз щастя.

Крила! Королева відчула, що під плівкою в лялечок є крила, а це значить, що з обох лялечок народяться крилаті наречені, що ті наречені стануть королевами, які нестимуть своєму мурашнику нові яєчка.

— Чуєте, в нас будуть наречені! Знаєте, яке це щастя? — раділа вона. — А як було б добре, коли б женихи були з вашого мурашника, в якому родяться такі здібні мурашки, як ти, — сказала королева й подивилася на Ферду.

— А в нас будуть женихи? Чи є хоч у кількох наших лялечок крила? — спитав Ферда в своїх друзів.

— Не знаємо, не знаємо, — непевно перезиралися вони.

— Тож швидше до мурашника! — наказав Ферда. — Королево, ми вам зателеграфуємо одразу ж. Прислухайтесь до цвіркуна!

До мурашника поверталися справді спортивним темпом. Ферда прибіг перший, відмінним стилем, з часом п’ятнадцять хвилин двадцять сім і три десятих секунди. Трумбелінек змагання програв, бо на дорозі вступив у смолу й вона весь час приліплювала йому ноги до землі. Не пощастило Трумбелінкові.