Небезпека рецидиву

Розділ 56

Я з'явився у суді, але аж за три тижні, ледь оклигавши. Я ще почувався слабким, мов дитина; опирався на руку Сюнне, коли ми йшли коридорами до судової зали, одягали мантії, а потім чекали на початок засідання. Ганс Ґудвік був уже на місці. Крістер Бонде — теж. Він непорушно сидів в іншому кінці зали, втупившись поглядом у стіл. Увійшов суддя, заскрипіли стільці — усі встали. Суддя, щойно переступивши поріг, глянув у мій бік і сказав:

— Не вставайте, адвокате Бренне!

Я вдячно послухався його. Моя голова була забинтована, на обох руках — гіпс. Під сорочкою — теж купа бинтів.

— Черепно-мозкова травма, — діагностували лікарі. — Внутрішні кровотечі. Перелом основи черепа. Ви померли б, якби не вчасна допомога. А решта — дурниці, поверхневі поранення.

Лікарі мали, певно, рацію, але мене досі ночами мучив біль, а шрами на грудях і плечах вже ніколи не зникнуть. Медицина не давала гарантії, що відновиться рухливість лівої руки.

— Як ви знаєте, — почав суддя, — ми змушені були три тижні тому перервати процес через… різні обставини, добре відомі вам з преси. У зв'язку з тими обставинами нині з'явилися нові важливі докази в справі. Прокуратура, згідно з кримінальним правом, мала намір просто зняти обвинувачення, як це буває, коли з'являється формальне підтвердження факту невинуватості. Однак я вважав, а прокурор зі мною погодився, що Ганс Ґудвік, який пережив усе те, що він пережив за час цього тривалого й виснажливого процесу, заслуговує на виправдальний вирок у відкритому суді. На це дозволяє § 279 Кримінального кодексу. Минуло кілька тижнів, але, зважаючи на нинішню ситуацію, я не бачу підстав для нового аналізу доказової бази. Вам слово, пане прокуроре!

Крістер Бонде поволі встав зі свого місця. Я глянув у залу. Там сиділа Карі, поруч з нею — Петер. Петер дивився на прокурора. Карі дивилася на мене. Я усміхнувся їй.

Карі сиділа біля мене, коли я отямився після операції, але тоді вона не всміхалася. Щойно я трохи оклигав, вона висварила мене, на чім світ стоїть. Приходив Петер. Приходила Сюнне. Усі лютували й обзивали мене ідіотом. Я вирішив за ліпше потрактувати той гнів як доказ їхньої любові й турботи про мене.

Я знову зиркнув на Карі. Вона була вагітна, однак я ще не бачив у ній ніяких видимих змін. Карі повідомила новину в лікарні, як тільки втомилася мене лаяти. Розповіла, що мій батько, почувши від неї про вагітність, розплакався. Батько теж провідав мене в лікарні. Сказав лише «Вітаю» і «Добра робота!», таким тоном, ніби я маленький хлопчик, який на уроці фізкультури пробіг з добрим результатом 400-метрову дистанцію.

— Шановний пане суддя, шановні судді, шановні панове присяжні, — почав Крістер Бонде. — Як щойно сказав головний суддя, ми тепер розглядаємо справу Ганса Ґудвіка в зовсім іншому світлі, ніж під час нашої останньої зустрічі, і це мають зважити і прокуратура, і суд присяжних.

По-перше, хоч це й не має прямого стосунку до нинішнього процесу, вбивство доньки обвинуваченого, Майї Ґудвік, вважається розкритим. Як ви знаєте, Альвін Му був виправданий у цьому суді. Тепер прокуратура має у своєму розпорядженні відеофільм, у якому знято вбивство Майї Ґудвік Альвіном Му. Я не побачив жодних підстав для демонстрації фільму в залі суду. Він, так би мовити, не для слабких нервів, до того ж, не стосується безпосередньо нинішньої справи. Задля підсумку повторю: прокуратура вважає розкритою справу про вбивство Майї Ґудвік і визнає Альвіна Му вбивцею.

Ніна Гаґен теж звинувачена за співучасть у цьому вбивстві. Вона планувала його разом з Альвіном Му, вона ж надала йому алібі в суді — теж за попередньою домовленістю. Поліція має в розпорядженні електронне листування обох обвинувачених, яке підтверджує цей факт.

У залі панувала глибока тиша. Навіть журналісти притихли. Крістер Бонде кахикнув.

— Щойно сказане має стосунок і до нашої справи. У комп'ютері Ніни Гаґен знайдено фотографії, на яких зафіксовано вбивство Альвіна Му. З фотографій видно, що знімався увесь процес вбивства з певними часовими проміжками. Я хочу роздати теки з фотографіями членам суду присяжних.

Присяжні сторожко зазирали в теки, добре знаючи, що там побачать.

— Звісно, те, що я зараз роблю, не зовсім звичне в судовому провадженні: процедура й надання доказів водночас. Але таке відхилення від рутини я узгодив і з адвокатом, і з головним суддею. Тому все законно…

Бонде спільно з присяжними проаналізував фотографії, а по закінченні сказав:

— Як ви розумієте, немає ніякого сумніву, що фото робили під час самого процесу вбивства. Кількість знятих поранень збільшується від фотографії до фотографії; на більшості з них Альвін ще живий. Тому прокуратура вважає, що Ніна Гаґен, яка володіла цими світлинами, очевидно, й була вбивцею Альвіна Му. Імовірно, вона вбила його, боячись, що він може викрити її і здати поліції.

Крістер Бонде замовк на секунду, глянув у мій бік. Він мав безпристрасний, нейтральний вираз обличчя, але мені ще здавалося, ніби я відчуваю його спротив до мене.

— Ця теорія підтверджується і тим, що Ніні Гаґен завадили в спробі ще одного вбивства, схожого на вбивство Альвіна Му. Судячи з усього, вона підкинула докази причетності до вбивства Альвіна Гансові Ґудвіку, коли зрозуміла, що він найбільше годиться на роль підозрюваного.

Висновок такий: з великою часткою імовірності можна вважати, що Ніна Гаґен здійснила вбивство Альвіна Му. Нині вона й сама мертва, тому подальше провадження припиняється. Ганс Ґудвік, обвинувачений у цій справі, визнається невинним і буде звільнений в залі суду, — Крістер Бонде зробив паузу, глянув на Ганса Ґудвіка. — Прокуратура просить вибачення за те, що обставини вимусили нас висунути йому обвинувачення і довести справу до суду.

Ані слова про мене, але то не біда. Якось переживу.

— Пане адвокате, вам слово, — сказав суддя.

Сюнне підвелася, показала рукою на мене й пояснила, що я іще надто слабкий. Їй знадобилося менше п'яти хвилин на промову.

— Ганс Ґудвік невинний, — підвела Сюнне риску під своїми словами. — У цьому немає жодного сумніву, як і немає жодного сумніву, який саме вирок оголосить суд! Але… — вона обвела поглядом присяжних, прокурора, суддів; підняла руку, показуючи великим і вказівним пальцем. — …він був за крок від засудження за вбивство, якого не скоював. Зовсім-зовсім близько… Кримінальне право дуже суворе. Ідеться про життя і смерть. Безапеляційна самовпевненість дуже небезпечна в нашій професії. Зарозумілість небезпечна. Недалекозорість небезпечна. Упередження небезпечне. Ця трагічна справа має, на щастя, добрий кінець. Нам усім варто зробити з неї висновки. І адвокатам, і суддям, і присяжним. І прокурорам!..

Крістер Бонде почервонів. Він узяв слова Сюнне на свій копил. Я знав, що саме йому, а не решті присутніх вони й адресувалися.

Суддя був так само лаконічний. Він майже відкритим текстом велів присяжним вийти до своєї кімнати і повернутися з виправданим вердиктом. Доки присяжні радилися, нам залишалося тільки чекати. Я волів пересидіти перерву. Голова знову розколювалася від болю, і думка про зустріч з пресою була нестерпною.

За чверть години присяжні повернулися до зали. В очікуванні оголошення вердикту не було ні напруження, ні хвилювання, лише спокійна сатисфакція; відчуття, що все нарешті скінчилося. Суддя підвівся зі свого місця і сказав: «Не винен!»

Я глянув на Ганса Ґудвіка. Він важко встав зі стільця і підійшов до мене.

— Дякую вам! Як почуваєтеся?

— Не найгірше. А ви як? — я дивився на його обличчя; волосся, яке за останній рік витрусило сивиною; на зморшки й борозни, яких не було раніше, і додав: — Ви можете почати жити заново. Усе скінчилося…

Хоч я знав, що це неправда. Життя Ганса Ґудвіка втратило сенс того дня, коли вбили його доньку. Я добився його виправдання, зняття з нього обвинувачення в убивстві, та він однаково був схожий на розбитого горщика, якого хтось спробував склеїти докупи. Уламки не припасовувалися, стики між ними годі було приховати. Для Ганса Ґудвіка ніколи нічого не скінчиться.