Правила гри. Частина перша

ДЕНЬ ШОСТИЙ

— Не чекав такого від старегха, — зауважив Данкен. — Якийсь він м’якотілий, вам не здається?

— Це все Тесса, — сказав я, аби не давати мовчанці знову запанувати у кімнатці. — Її поява була для Армахога дуже несподіваною.

Генерал у відставці позіхнув:

— Як на мене, це мало його виправдовує. Знаєте, одного разу в моїй практиці…

Я подумки підвів очі до стелі у німому воланні: «За що?!.» Стеля, на відміну від генерала, гордовито мовчала.

Нарешті він скінчив оповідання з серії «Не видані (і не написані) мемуари», і всі з помітним пожвавленням підвелися.

У «Вежі», як і в стародавньому Гардгені, вже панувала ніч. Мляві та сонні, але з буркітливими шлунками, ми піднялися до Великої зали. Стіл було накрито, і свіжі страви дещо розвіяли нашу млявість — але не надовго.

Побажавши всім надобраніч (виходячи з останніх подій — у прямому значенні), я поплентався до себе в кімнату, де й заснув. Без сновидінь.