Шизґара

19. На Золотому пляжі

Того літа Лена Стрілецька частіше носила закриті купальники. Разів зо два приходила на пляж в роздільному, так нічого поганого не скажеш: ніжний дівочий животик — жодного ґанджу: не висить, не випирає, шкіра пружна та гладенька, ані родимої плямки, ані шрамика… Нема чого соромитися, не гірший, як в інших дівчат. І хоча Олексієві більше подобалися відкриті костюми для купання, він довго не парився, і для себе вирішив: так навіть краще, менше різні козли витріщатимуться. А на їхніх дівчат, ясна річ, мало не півпляжу заглядалося. Так було ж на кого подивитись: он Оленка Ярова — кучері світло-русяві, ноги стрункі та довгі — викапана кінозірка. А в Галушки фігурка ладна, очі блакитні, сама білява, а бюст хоч і невеликий, зате сформований бездоганно. Сорочина Ксюха ходить — стегнами гарненько крутить — звикла бути в класі першою дівкою. І Стрілецька картину не псує. По-перше, не гірша за дівчат: і фігура красива, і груди спокусливо випинаються, і ніжки рівненькі, а ще ж — густе темне хвилясте волосся по плечах розсипалося, через нього вона на італійку скидається, якими вони уявлялися з небагатьох бачених італійських фільмів. А, по-друге, Олекса для себе вирішив однозначно: моя мала — найліпша, а вона це зрозуміла й цвіте, жінкам же важливо знати, що для когось вони найкращі у світі.

Плавала Лена абияк, і Олексій, вправний плавець, весь час тримався поряд із нею: метрів десять від берега — стільки ж назад. Зате, вийшовши з води, накинути на неї рушник, а то й витерти її чудове бажане тіло, — не всюди, звісно: спинку, ручки, ніжки, — задоволення не з останніх. Взагалі-то він ще по-хлопчачому любив накупатися до нестями, вийти з річки й лягти грудьми просто на гарячий пісок, заплющити очі й ні про що не думати. Але про це вже не йшлося: пари лежали разом на підстилках, цього — мати свою дівчину, ходити з нею обійнявшись, засмагати поряд з нею на спільній підстилці на пляжі — ще не так давно нестерпно хотілося, заради такого можна було й відмовитися від колишніх звичок.

Йому дуже подобалося доторкатися до неї: просто брати долоню в долоню, або плечем до плеча, а ще — пестити волосся, голубити пальцями шию, щоки, вушка. Вона показово пручалася, огиналася, нукала буцімто невдоволено, а він же бачив: їй приємно. Лена була скупішою на тактильні вияви ніжності, першою торкалася його не часто, хіба що могла поцілувати просто так, і взагалі цілувалася охоче. А ще вона не соромилася прилюдної демонстрації почуттів, усім виглядом показуючи: мені по барабану, що скажуть сторонні люди. На «лапті» без жодних проблем сіла на руки, на «п'ятаку» — цілувала при товаристві.

А от вербальні ігри у вигадування ніжних прізвиськ не любив Олексій. Як деякі пацани? Стане з дівчиною зустрічатися й починається: якщо її звуть Олена, буде вона в нього якою-небудь Льосею, Марина чи Марія в нього — Мася, і, хоч як її звуть, людським іменем він звертатися не може: всі у нього Пусі, Бусі, Лясі та Люлі з Нюнюсями якісь.

Олексія влаштовували відомі йому форми її імені: Лена, Ленонька, Леночка, Ленуся, Олена, Оленка, Оленця… Ну, ще там «сонечко» чи «зайчик» — ще нічого, чи ще якось так. А сюсюкати — ні, звільніть від такої честі. Хоча, «мила» чи «маленька» — це годилося.

Мила сонечко-Ленуся лежала поряд на бувалій у бувальцях — видно, що першу молодість ця річ провела в ролі покривала на дивані — пляжній підстилці, закинувши руки за голову, заплющивши очі, блаженно витягнувшись на сонці й ліниво думаючи, що через закритий купальник живіт не засмагне. То й що? Всі роздільні — старі, куплені ще минулого року, а цей, білий, — свіжак, два тижні як батьків знайомий провідник зі Східної Німеччини привіз. Вона не раз вбиралася вдома почережно то в кожен з тих, то в цей та крутилася перед трюмо — в котрому ліпше? Білий личив їй, і вона міркувала, що в ньому краще, бо хоч і старі теж вигляду не втратили, та й минулого року в цій компанії на пляж вона не ходила і ніхто з теперішнього товариства її в цих купальниках не бачив не те що раніше — ніколи, а от раптом хтось знайомий трапиться й скаже, що вона, Олена Стрілецька, ходить на пляж, та ще й з новим хлопцем, в старих купальниках?

А новий хлопець глядів, як вітерець грався прядками її кучерів, як під тонкою тканиною яблучно круглилися спокусливі молоді перса та помітно випинався лобок, і відчував, як невідворотно наливається бажанням його чоловіча плоть: от-от підніметься й стирчатиме, як той Тмутараканський бовван, і тоді — ні сісти ні встати, хіба що на живіт перевертатися й чекати, поки минеться, а як воно перейде, коли ти молодий та повний гормонів, а твоя сексапільна мала — ось вона, весь час поряд лежить? І, що характерно, без нього й купатися не йде: плаває поганенько. Попередити незручну ситуацію можна було лише негайно шубовснувши в прохолодну дніпровську воду й остудивши бажання. І він кожні п'ятнадцять хвилин так і робив, то з нею, а то сам, повідомивши Оленку:

— Збігаю пірну.

Ті часи були не те щоб геть пуританськими: хвилі сексуальної революції, що вирувала на планеті, докочувалися до наших країв попри залізну завісу, та на правдиву інформацію і хоч бодай найменшу просвіту з ідеологічних міркувань було накладено суворе табу. Мабуть тому, що Моральний кодекс будівника комунізму не визначив засад міжстатевих стосунків за розвиненого соціалізму та етичних еталонів в епоху акселерації молоді та остаточного розкріпачення жінок. Якісь журнали та плакати нелегально потрапляли до країни, гуляли по руках машинописні переклади «Техніки сучасного сексу» Роберта Стріта плюс якісь сумнівні сексуальні оповідання, от і все. В переважній більшості закомплексовані й зашорені батьки мовчали щодо цього, як партизани на допиті: чи то соромилися розмовляти на такі теми, чи не мали чого сказати по суті. Якоїсь популярної літератури масово теж не друкували. Подивитися й зробити висновки самому тим паче було нереально: тільки-но винайдений формат VHS, що приніс світові епоху домашнього відео, мудрагелі з корпорації JVC уперше представили на ринку саме того року, і сталося це зовсім не в СРСР. Та що там говорити: навіть до горезвісного телемосту, на котрому світ довідався, що «в нас сексу немає, і ми проти цього», залишалося аж десять років. Так що питання знаходилося в стані безпросвітної первісної дрімучості, а дослухатися до різного штибу «знавців» чи, не приведи Господи, наслідувати їх, було просто собі дорожче. І молоді залишався лише емпіричний метод, шлях спроб і помилок, на який вона й мусила ступати, вивчаючи науку тілесного кохання на власному досвіді.

Питання статі не могли не обходити молодь — а коли ще зрештою цікавитися тим усім: коли повна гормонів кров нуртує в молодому тілі чи коли онуків до школи поведеш? Балачки на задану природою тему точилися в юному середовищі безперестанно: хто кого взув, яка дає, кому не дають, хто як жариться, петрушиться, пежиться і таке різне. Слово «трахати» в цьому значенні в ті часи в Києві ще не зустрічалося. Та й то, все було на рівні пліток, поговору, чуток. Просторікували здебільшого від надміри почуттів. А що відбувалося з реальною парою, коли вона усамітнювалася, залишалося тільки здогадуватися. Лена, наприклад, за будь-якої спроби доторкнутися до її грудей або ще десь одразу відводила руку Олекси, неголосно, але упевнено заперечуючи: «Не треба». Про подальше ж і йтися не могло. Вона була не готова до зближення, він ще не вмів підготувати, ще чомусь — хтозна, але далі обіймів з нею не просувалося. А багато хто з хлопців недвозначно натякав, що вже став чоловіком у тому самому сенсі, і це не могло його не турбувати, хоча більшості їхніх делікатних натяків на грубий кусень він віри не йняв: коли роблять таємниче лице і говорять взагалі та манівцями — повірити дуже важко. Але він точно знав, що його найліпші друзі — Сашко Шварцберг та Микола Можайський — нещодавно вже почали статеве життя й розмірковував, чи варто перейматися, що хлопці, хоч асами в цій справі ще не стали, але вже вирушили в самостійний політ та відкрили особистий рахунок амурних перемог, а він виглядає поряд із ними таким собі пілотом-новачком без жодної зірочки на фюзеляжі. Рано чи пізно займатися цим все одно почнеш, але Олексій дуже сумнівався, що хотів такого, як в них, початку, — з розлученою розбитною молодицею Анею, котра зазвала їх по одному до себе додому. Йому уявлялося, що починати треба зі свою дівчиною, котра подобається. Розділяти ж секс і кохання йому навіть на думку не спадало.

А зараз поряд на підстилці лежала неймовірно приваблива дівчина, уласкавлюючи його поглядами, усмішкою, ледь вловимим неповторним запахом чистої молодої шкіри, доглянутого волосся, ніжним голосом, жіночою аурою, і він раз по раз занурював розпалене тіло в рятівну прохолодну дніпровську воду. Те, що розніжена на сонці, охоплена млосною знемогою Лена теж часом думала про те саме, йому було геть невтямки.